Україна системно послаблює військову машину Росії, завдаючи ударів по нафтопереробних заводах, авіабазах та інших стратегічних об'єктах у глибокому тилу. Водночас на фронті російська армія намагається використати останні місяці осені для просування, не рахуючись із величезними втратами. Вирішальним для результату війни може стати не лише інтенсивність українських ударів, а й те, чи вдасться зберегти цей тиск на Росію попри можливі політичні домовленості.

Полковник запасу, військовий експерт Роман Світан пояснив для 24 Каналу, скільки російських НПЗ потрібно уражати, щоб завдати незворотної шкоди економіці противника, як удари по авіабазах обмежують можливості російської стратегічної авіації та де ворог зосередив основні зусилля на фронті. Також експерт оцінив загрозу політичних поступок щодо припинення ударів по російській нафтовій галузі, можливості нових ракет IRAM та те, як зміни на Близькому Сході можуть вплинути на війну.

популярні відео

Математика війни: скільки заводів потрібно знищити

Сили оборони України продовжують методично виносити нафтову галузь Росії. Атака на Афіпський нафтопереробний завод у Краснодарському краї є частиною ширшої стратегії.

Цей завод розташований на ростовському майданчику, який безпосередньо живить російське угруповання на Донецькому напрямку. Загалом у цьому регіоні працюють чотири НПЗ середньої потужності, що сумарно дають близько 30 мільйонів кубів переробки на рік. Вони виробляють дизель, бензин та авіаційний гас для окупаційної армії.

Роман Світан вважає, що війна – це математика, і вона рахується досить просто. У Росії є близько 30 потужних нафтопереробних заводів-мільйонників. На відновлення одного пошкодженого об'єкта росіяни витрачають три-чотири тижні. Щоб не дати їм можливості відновитися повністю, українським силам потрібно відпрацьовувати приблизно по одному заводу щодня.

Тобто раз на місяць безпілотники мають навідуватися на кожен із 30 ключових НПЗ по колу. Лише за умови такого постійного тиску протягом пів року або року російська економіка почне незворотно руйнуватися.

Комплексні удари: від нафти до стратегічної авіації

Правильний підхід до планування операцій передбачає ураження не лише основної цілі, а й супутньої інфраструктури. Під час атаки на Афіпський НПЗ паралельно було зачеплено логістичні майданчики маркетплейсів. Схожа ситуація відбулася і під час удару по Рязанському НПЗ, де були уражені установки первинної та вторинної переробки.

Окрім нафтопереробки, критично важливою ціллю є авіаційна інфраструктура. У Рязані розташована авіабаза Дягілєво – потужний центр, звідки злітають бомбардувальники для запусків ракет Х-22 по Україні.

Ураження на таких базах літаків-дозаправників Іл-78 суттєво обмежує можливості російської стратегічної авіації. Таких паливозаправників у Росії небагато, і вони активно використовуються для перегону бомбардувальників з Далекого Сходу на бази ближче до України.

Осіннє загострення на фронті та рекордні втрати ворога

Паралельно з ударами по глибокому тилу, тривають інтенсивні бої на лінії зіткнення. Російське командування намагається максимально використати свої стратегічні резерви до настання сильних морозів. Це призводить до рекордних втрат серед окупантів.

Зверніть увагу! Підрозділи Сил безпілотних систем ЗСУ встановили рекорд, уразивши за добу 751 окупанта. Загалом за цей час оператори дронів атакували понад 2,5 тисячі ворожих цілей. Серед знищеного – сотні укриттів, 24 склади боєприпасів, 176 одиниць техніки та більше 400 безпілотників противника.

Основний тиск ворога зосереджений на Добропільському, Гуляйпільському та Запорізькому напрямках. Росіяни поспішають через осінню негоду – тумани та низька хмарність частково обмежують роботу українських дронів на дальніх дистанціях.

Яка ситуація на фронті: дивіться на карті

Проте українські сили успішно відбивають атаки, відновлюючи контроль над позиціями в районах Малої Токмачки, Борової та Куп'янська. Вибиття майданчиків для розгортання російських резервів змушує ворога вступати в бій з ходу, долаючи великі відстані від тилу до лінії фронту, що робить їх легкою ціллю.

Політичні торги та небезпека гарантій безпеки

Найбільшою загрозою для стратегії знищення російської економіки є політичні ігри. Зміна влади у США та заяви Дональда Трампа про можливі угоди створюють ризики для України. Існує ймовірність, що в обмін на певні політичні поступки на Україну почнуть тиснути з вимогою припинити удари по російській нафтопереробній галузі.

Будь-які розмови про гарантії безпеки для російської нафтянки в обмін на примарні обіцянки є пасткою. Зупинка ударів навіть на кілька днів дає Росії час на відновлення. Українське суспільство повинно жорстко контролювати цей процес і реагувати на будь-які спроби піти на такі поступки.

Перемогти Росію можна лише економічним тиском, спалюючи її нафтогазову галузь, яка є основою фінансування війни.

Міфи про IRAM та удари по Москві

У контексті очікування нових видів озброєння, зокрема ракет IRAM для винищувачів F-16, важливо зберігати реалістичний погляд. IRAM – це фактично коригована авіаційна бомба з реактивним двигуном, що має бойову частину близько 50 кілограмів. Її дальність становить орієнтовно 460 кілометрів.

Ці ракети фізично не здатні долетіти до Москви, оскільки запуски доведеться здійснювати за 100 кілометрів до лінії фронту через загрозу російської ППО. Крім того, бойової потужності ескадрильї абсолютно недостатньо для нанесення критичної шкоди столиці Росії.

Головне призначення IRAM – це точкові удари по оперативному тилу противника на глибину до 300 кілометрів у прикордонних областях Росії та на окупованих територіях України. Це ефективний інструмент, але він вимагає масового застосування.

Зміни на Близькому Сході: кінець епохи Нетаньягу

Глобальний геополітичний контекст також зазнає змін. В Ізраїлі назріває зміна уряду, де на зміну Беньяміну Нетаньягу може прийти колишній начальник Генштабу ЦАХАЛу Гаді Айзенкот.

Нетаньягу, намагаючись уникнути судових переслідувань, був зацікавлений у затягуванні конфлікту.

З приходом до влади військового професіонала ситуація зміниться. Колишні начальники Генштабу найкраще розуміють реальні можливості армії та наслідки тривалих воєн, тому вони зазвичай прагнуть швидкого та ефективного завершення бойових дій. Для України це означає потенційну стабілізацію на Близькому Сході, що може вплинути на глобальні процеси.