Більшість персонажів української демонології походять саме з душ померлих. Той же чорт не випадково з'являється на роздоріжжі, де колись ховали самогубців, або ж приходить із вихором, який здіймається в момент скоєння суїциду, розповідає етнологиня Анастасія Кривенко з Інституту народознавства НАН України. Віра в духів, каже вона, тісно пов'язана з вірою в існування душі, посмертне життя та здатність небіжчиків повертатися й впливати на долі живих.

Якщо мрець приходив, люди часто вірили, що він робить це з однією метою – забрати живу людину із собою на той світ. Особливо небезпечними вважали покійників, які вкоротили собі віку, адже на цей страшний гріх, як вірили, людину штовхає сам нечистий– розповідає Кривенко.

Утім, за народними уявленнями, кожна людина, яка не дожила або ж пережила свій вік, могла навідуватися з того світу. Наприклад, померлі нехрещені діти, незаміжні дівчата чи неодружені хлопці ставали потерчатами, русалками, мавками, нявками та іншими демонічними істотами.

Прикликати покійного могли й самі живі своєю надмірною тугою. Особливо небезпечним був перелесник – злий дух, який часто набував подоби померлого чоловіка і з'являвся до жінки, що невтішно плакала за коханим– каже етнологиня.

Повертатися із засвітів померлих змушували й залишені на цьому світі незавершені справи, забуті особисті речі чи невиконання похоронних звичаїв. Часто небіжчики у снах вимагали, аби їм передали якусь особисту річ (елемент вбрання, взуття, окуляри, палицю тощо). Тоді родичі клали цей предмет у труну іншому покійникові в селі.

Поверталися після смерті й ті, хто за життя знався з нечистою силою – відьми та чаклуни. Вважалося, що вони могли насилати смертельні епідемії, негоду (град, бурю) чи тривалу посуху.

Навідувалися, мовляв, і ті небіжчики, які перед смертю пообіцяли рідним повертатися. І їхня мета не завжди була лихою: бувало, душі приходили, аби опікуватися своїми близькими й турбуватися про них– пояснює етнологиня.

Загалом абсолютно всі померлі, навіть ті, хто прожив праведне життя та відійшов у поважному віці, могли повертатися. А душі всіх предків спеціально чекали в гості на певні свята та в поминальні дні. В основі таких уявлень лежать глибока пошана та страх перед померлими, адже українці вірили, що мертві продовжують впливати на життя рідних і після смерті.

З процесією поховання людини у давнину було пов'язано чимало обрядів. Зокрема, вам буде цікаво дізнатися, навіщо небіжчику клали у труну гроші.