Тоді для багатьох це було звичкою, а не свідомим вибором. Сьогодні ситуація кардинально змінилася: українською читають навіть ті, хто ще донедавна дбав переважно про власний комфорт і "не бачив різниці". До 10-річчя видавництва #книголав його представники розповіли, як за цей час змінився український книжковий ринок, передає 24 Канал.

Як змінився попит на українські книжки

Одним із важливих етапів для українського книжкового ринку стало обмеження ввезення видань із Росії наприкінці 2016 року. На той момент російські книжки займали близько 60% ринку. Тож українським видавництвам доводилося конкурувати за місце на полицях книгарень і в домашніх бібліотеках читачів.

Згодом змінилося й законодавство. У 2019 році набули чинності вимоги, за якими книгарні мали забезпечувати щонайменше половину асортименту книжками українською мовою.

Тоді ця пропорція здавалася стресовою для ринку, проте зараз будь-хто з читачів сприйняв би таку кількість питомо українських і перекладених на державну мову текстів все ще неприпустимо малою.

Найбільші зміни відбулися після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Багато українців почали переходити на державну мову в повсякденному житті, і це вплинуло також на їхні читацькі звички. Одні відмовлялися від російських книжок у домашніх бібліотеках, інші вперше свідомо купували українську класику, яка раніше асоціювалася переважно зі шкільною програмою.

Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на

Попит на українські книги зріс / Фото GettyImages

За даними Українського інституту книги, протягом першого року повномасштабної війни частка прочитаних українською книжок зросла з 57% до 76%.

Позитивну тенденцію підтверджують і свіжіші показники. Наприкінці 2025 року 80% опитаних міських мешканців зазначили, що прочитали щонайменше одну книжку протягом року. Для порівняння, у 2022 році таких було 65%.

Водночас молодь також активно долучається до змін. Торік 18-річні українці придбали за програмою "єКнига" понад 430 тисяч книжок. Найпопулярнішим серед них став роман Колін Гувер. Це свідчить про те, що читання українською поступово перестає бути лише обов'язком і стає звичайною частиною життя.

Як повномасштабна війна змінила видавничу справу

Після 2022 року змінилися не лише читацькі вподобання, а й підходи видавництв до вибору книжок. Якщо раніше одним із головних критеріїв були потенційні продажі, то тепер видавці також зважають на потреби суспільства та контекст, у якому живуть українці.

Зокрема, читачі почали більше цікавитися історичними романами, нонфікшном про травму й відновлення, а також книжками, які допомагають краще зрозуміти події навколо.

Змінився і процес придбання прав на переклад іноземних видань. Українські видавництва тепер працюють із правовласниками напряму, а не чекають на появу російських перекладів. Завдяки цьому деякі світові новинки виходять українською вже через кілька місяців після публікації оригіналу.

Підхід до видавничої справи змінився / Фото Unspalsh

Окрему увагу видавці приділяють класиці. Твори Александра Дюма, Стендаля та Френсіса Скотта Фіцджеральда, з якими попередні покоління часто знайомилися в російських перекладах, повертаються на українські книжкові полиці та знаходять своє місце на полиці поруч із "Конотопською відьмою" чи "Чорною радою", які багато хто востаннє бачив у шкільній хрестоматії.

Співзасновниця видавництва Світлана Павелецька зазначає, що після початку великої війни змінилося саме уявлення про те, чим є книжка.

Після 2022 року стало особливо очевидно, що книжка – це не лише історія, яку ми читаємо у вільний час. Це ще й мова, якою ми описуємо власний досвід, знання про свою історію та можливість самостійно визначати, які сенси передавати наступним поколінням. Для видавця це означає відповідальність: недостатньо просто перекласти й надрукувати книжку, потрібно розуміти, який культурний контекст вона приносить українському читачеві– пояснює вона.

Уявлення про те, чим є книжка, стало іншим / Фото Unsplash

Чому українське книговидання потребує підтримки

Російські атаки завдають значної шкоди українській книжковій галузі. Через обстріли видавництва втрачають наклади, склади та можливість вчасно доставляти книжки читачам.

Один із найтрагічніших випадків стався у травні 2024 року, коли російська ракета влучила в харківську друкарню "Фактор-Друк". Тоді загинули семеро людей. Згодом російські удари знищили київський склад видавництва разом із 250 тисячами примірників. У жовтні по складу завдали повторного удару.

Після першого влучання видавництво отримало сотні повідомлень від читачів, авторів і книгарів, які пропонували допомогу. Після другого обстрілу люди почали просити не утилізувати книжки, які вціліли, навіть якщо на них залишилися сліди вогню.

Так з'явився спеціальний проєкт "Вогонь не дочитав", у межах якого пошкоджені, але придатні для читання примірники продавали новим власникам.

Проєкт "Вогонь не дочитав" / Фото #книголав

Директор видавництва Максим Праздніков наголошує, що для розвитку українського книговидання важлива не лише зацікавленість читачів, а й економічна стабільність галузі.

Українське книговидання потребує не лише суспільного інтересу, а й стійкої економічної основи. Книжка проходить довгий шлях від придбання прав і роботи редакції до друку, логістики та продажу, і кожен етап потребує ресурсів. Щоб українські видавництва могли розвиватися навіть в умовах війни, важливо підтримувати всю цю інфраструктуру, а не лише кінцевий продукт– зазначає він.

Тому купівля української книжки – це не просто придбання певного видання. Це також підтримка перекладачів, редакторів, друкарів, логістів та інших людей, завдяки яким книжка потрапляє до читача.