Вручення Гаррі Кейну головної індивідуальної нагороди сучасності закріпило його статус головного бомбардира Бундесліги останніх років.

Скажемо прямо, є за що: результативність, якої навіть у хокеї мало хто досягає, в останні два сезони, домінування з Баварією, безліч найяскравіших моментів дроблять англійця заслужено найкращим.

Читайте також : колонка Дякую, що ти є! Як я перестав боятися й полюбив "Золотий м’яч"

Все б нічого, але тут і зараз найкращий бомбардир Бундесліги – не Кейн. Його обійшов герой і, що не менш важливо, любитель нижчих ліг, чия кар'єра рухається по синусоїді.

Він грав у фіналі Ліги чемпіонів, забивав на чемпіонаті світу – при цьому багато років провів у нижчих лігах і ще влітку виглядав як гравець, чий потенціал вичерпано.

Ніклас Фюллькруг – гравець минулої епохи, пані та панове.

Початок: Вердер, невдача, роки у Другій Бундеслізі

Зараз вже підростає покоління, яке не знає, хто такий Томас Шааф, але були часи, коли ця людина була першою асоціацією з німецьким Вердером.

Ця унікальна людина присвятила клубу понад 40 (!) років: всю кар'єру гравця, потім кілька років у юніорській команді та 14 сезонів у статусі головного тренера. Саме Шааф програвав Шахтарю фінал Кубку УЄФА, а також вигравав із "музикантами" чемпіонат у 2004 році.

І коли вже постарілий і вичерпаний Шааф фактично йшов на пенсію (він ще трохи тренував інші клуби, але, як і слід було очікувати, без успіху), з молодіжної команди Вердера вийшов цікавий персонаж. Марко Арнаутович навіть назвав його "щілиною" – за вкрай незвичайну для сучасного футболіста посмішку.

Його звали Ніклас Фюллькруг, і таке прізвисько він отримав не тільки через проблеми зі зубами, а й за звичку часто сміятися. На початку кар'єри у нього було багато приводів для радості: за часів Шаафа він встиг забити кілька голів у юному віці, команда була чи не найатакуючішою в лізі. Як каже сам Фюлькруг:

"За часів Шаафа у Вердері у мене все йшло як по маслу. Бували часи, коли навіть Ельєро Еліа виходив на поле лише на заміну замість мене".

А Еліа був гравцем рівня основного складу збірної Нідерландів, яка тоді не виходила з медальних матчів на ЧС.

Але ідилія тривала недовго. Шааф пішов, а його замінив Робін Дутт, у плани якого Фюллькруг взагалі не входив. Наш герой разом з Арнаутовичем покинув Бремен, а обличчя нової атаки склали Франко ді Санто та Нільс Петерсен.

У Дутта нічого не вийшло, але, справедливості заради, і Фюллькруг дуже довго не показував, що клуб втратив діамант: навіть у Другій Бундеслізі за Нюрнберг і Гройтер Фюрт він спочатку забивав не більше 6 голів за рік.

Ліричний відступ: а чи не міг би український тренер скерувати кар'єру Нікласа іншим шляхом? Віктор Скрипник очолив Вердер у жовтні 2014 року, а "Щілина" остаточно попрощалася з клубом влітку того ж року.

Якби наш фахівець – який багато років працював з юніорами та чудово знає клубну структуру – отримав шанс на пів року раніше, легко уявити, як би він довіряв своєму вихованцеві... Втім, як було б насправді, ми вже ніколи не дізнаємося.

Пік: Вердер, досягнення всіх вершин – і стрімке падіння

Роки минали, Фюллькруг ставав досвідченішим і забивав дедалі більше. 14 голів за сезон у Другій Бундеслізі за Нюрнберг виглядали вражаюче, хоча й не гарантували повернення до еліти. Тоді ж по 25 голів забивав Сімоне Теродде – форвард, який став найкращим бомбардиром в історії турніру, але шанси в еліті навіть близько не використав.

Щоб повернутися до зірок, Нікласу довелося зростати разом із командою. Він був близький до цього вже з Нюрнбергом, коли дійшов до перехідних матчів, але програв Айнтрахту. А ось із Ганновером Фюлькруг вийшов до еліти, де став забивати більше, ніж у нижчій лізі.

Сезон 2016/17, коли Ганновер вийшов до Бундесліги (набагато пізніше Ніклас оцінить це досягнення вище, ніж вихід до фіналу Ліги чемпіонів), приніс нашому герою всього 5 голів – а ось на елітному рівні він повторив рекорд клубу, забивши 14 м'ячів за сезон. Тоді вперше стали помітними козирі "Щілини": вміння вигравати верхову боротьбу, знаходити простір, реалізовувати моменти.

Згодом Ніклас повернувся до Вердера – і тут не можна обійтися без ще одного ліричного відступу. Фюллькруг грав за видатні німецькі команди – але в які ж погані часи! Ганновер навіть із бомбардирським рекордом Нікласа посів скромне 13-те місце, а варто було йому трохи збавити оберти – як вилетів. Разом із нашим героєм вилетів і Вердер, вперше в історії клубу – це сталося у 2021 році.

Фюллькруг повернувся у звичне середовище, але це виглядало як початок кінця: все ж у Другій Бундеслізі він був змушений зустріти своє 29-річчя. Хто б міг подумати, що дуже скоро він братиме участь у найпрестижніших матчах року.

Вердер одразу повернувся до еліти, і Фюллькруг дуже допоміг команді своїми 19 голами. До чемпіонату світу, який, нагадаю, розпочався в грудні, залишалося кілька місяців – але навіть за цей час Ніклас переконав Фліка включити його до омріяного списку. Він взагалі став найкращим бомбардиром першої Бундесліги (а в другій, як не смішно, не вдалося, там Теродде забив 30), та й на ЧС блиснув.

Проти іспанців Ніклас вийшов лише на 70-й хвилині, але й цього часу йому вистачило, щоб врятувати нічию. Проти Коста-Рики теж вийшов і забив – і хто б міг подумати, що чотирьох очок "бундестім" не вистачить для плей-офф. Поразка від японців, проти яких Ніклас зіграв зовсім небагато, виявилася фатальною – але сам гравець, звісно, став затребуваним на зовсім іншому рівні.

Показники у збірній для "Щілини" вже досить давно застигли на позначці "24 матчі, 14 голів". За збірну, яка несподівано почала відкочуватися до відвертих середняків, Фюллькруг забив кілька голів ще й на Євро, чудово використав кожну хвилину ігрового часу і загалом виглядав краще за майже всіх німецьких зірок. Забивав і Україні – у першому матчі Реброва, коли відкрив рахунок.

Ще приємніше розвивалася його кар'єра в клубі. Нікласа взяв інший клуб з атакуючою філософією та безліччю вболівальників на трибунах: дортмундська Боруссія виклала цілих 17 мільйонів євро. Фюллькруг і в чемпіонаті забив 12 голів, але приємнішою – як для нього особисто, так і для команди загалом – стала історія в єврокубках.

Уже в групі ЛЧ суперники виявилися як на підбір: Ньюкасл, Мілан, ПСЖ. Є ризик нікуди не вийти, але "бджоли" виграли групу – і Ніклас своїм голом допоміг обіграти Ньюкасл. У плей-офф трапився Атлетико – і наш герой допоміг обіграти "матрацників" 4:2 після 1:2 у Мадриді та пройти далі.

Ну а в півфіналах ЛЧ саме гол Нікласа дозволив створити сенсацію: мінімально обіграти ПСЖ, щоб потім відстояти успіх у Парижі, за повного домінування суперника, і виграти там 1:0 – та вийти у фінал. Нехай там і програли, але ті дні для вчорашнього бомбардира з другої ліги були схожі на політ у космос.

Ось тільки все закінчилося дуже швидко. Боруссія продала Фюллькруга у Вест Гем – гравець і сам випромінював ентузіазм, але в АПЛ категорично не заграв. Не заграв і в Мілані, куди відправився в оренду.

У закордонних лігах стала помітною "важкість" форварда, перестали бути помітними всі його сильні сторони. Звісно, припинилися й виклики до "бундестім" – і загалом все виглядало так, що у Нікласа, звісно, були класні дні, але його зірка згасла.

Але й у Мілані Фюллькруг допоміг дотиснути Лечче

Ренесанс: знову Вердер! І знову збірна!

Звичайно, попри всі останні невдачі, блудний син повернувся до рідного дому. Це було передбачувано: крім того, що так, в принципі, роблять багато гравців, тим більше після 30 років, так любить робити саме Вердер. Клаудіо Пісарро, навіть будучи легіонером, переходив до Вердера чотири рази!

Але саме з огляду на реалії 2026 року здавалося, що нічого доброго з цього союзу не вийде. Аж надто низько скотився Вердер, аж надто багато дурниць він накоїв.

Перш за все, бременський клуб просто бідний. Він змушений щосезону продавати гравців – і навіть тоді нікого не купує за великі гроші. Навіть після того самого продажу Нікласа, отримавши за сезон 31 мільйон євро, "музиканти" не витратили й десяти – минулого літа продали гравців на 43 мільйони, а купили на 7,3.

Ситуацію погіршує поганий менеджмент. Коли в сезоні-2024/25 тренер, якому, здавалося б, на роду написано тренувати Вердер, Оле Вернер, провів видатну роботу, посів восьме місце, його звільнили за те, що він сам не захотів продовжувати контракт. Його, до речі, миттєво переманив Юрген Клопп до РБ Лейпциг – ну а Вердер провів надзвичайно важкий сезон у боротьбі за виживання, посівши 15-те місце.

Але зараз єдиний крок – оренда Фюллькруга – виглядає як той, що врятує сезон. Дев'ять матчів принесли "Щілині" вже 11 голів! Команда летить вперед, Ніклас грає класичного таргетмена – і справно забиває подачі та простріли. У Бундеслізі він забив вісім голів, ще три – у межах Кубку, де наш герой оформив дубль на полі такого знайомого Дортмунда.

Особистість: любов до неелітного футболу, бажання грати довго – і чому він досі "Щілина"

Фюллькруг – німець, який дарує атмосферу минулих епох (або, принаймні, стереотипів про них). Він не просто має прізвисько "Щілина" – не просто має дефект зубів з юності, він його і не виправляє. Не виправляє, тому що дружина полюбила його саме таким і просить нічого не змінювати. А з нею Фюллькруг разом навіть до Вердера – ще з часів, коли разом ходили в одну початкову школу в Ганновері.

Коли в інтерв'ю мова заходить про нижчі ліги, Ніклас із задоволенням розповідає про історію успіху – але навіть не намагається наголошувати на темі "через скільки шарів лайна довелося пробитися". Навпаки, він каже:

"Я великий шанувальник другої Бундесліги: мені неймовірно подобалося там грати, і я вважаю, що виступати там – зовсім непогано".

Про те, який сезон Ніклас вважає найважливішим, вже йшлося. Ще цікавішим є вибір головних матчів та голів для "ката" ПСЖ, Атлетико, Ньюкасла:

"Гол у дербі за Ганновер проти Айнтрахта з Брауншвейга – він підніс мене в очах уболівальників на зовсім інший рівень, і я отримав від цього величезне задоволення. Потім, звісно, гол у ворота Регенсбурга – найважливіший м'яч у вирішальному матчі за вихід до вищого дивізіону, який направив нас на правильний шлях".

І лише після них Фюллькруг згадує гол у ворота іспанців.

Після класичних запитань про "творчі плани" Ніклас не боїться провести ще одну паралель із Пісарро:

"Якщо дозволить організм – безумовно, гратиму в Бундеслізі й після сорока. А після завершення кар'єри гратиму в аматорський футбол. Цілком можу уявити, що спочатку гратиму сам, а потім – просто дивитимуся матчі. Там усе якось душевніше, це справді чесний футбол: важлива лише сама гра, а гроші практично не мають значення. Мені це дуже імпонує".

І все ж Фюллькруг важливий тут і зараз, на нинішньому місці.

"Я з нетерпінням чекаю на кожен домашній матч. Нещодавно мені довелося подивитися гру з трибуни – це було чудово. Стадіон "Везерштадіон" та люди, які його заповнюють, – це щось абсолютно особливе. На мій погляд, це один із найкращих стадіонів у лізі.

А якщо на полі ще й команда, яка викладається на повну, – такі матчі завжди стають особливими, незалежно від того, як вони закінчуються. Хто б не приїхав – чи то суперник із першої, чи з другої ліги – стадіон завжди заповнений. Це доводить, що вболівальники приходять заради нас, а не заради команди гостей".

Погодьтеся, у виконанні "Щілини" стандартні слова подяки звучать щиро. Саме Фюллькруг, а не Хаверц чи Сане, органічно продовжує логічний шлях, започаткований Мюллером і Румменігге, Клінсманном і Феллером, Клозе та Подольскі.

Цим людям могло бракувати техніки, вони могли мати проблеми в клубах (Феллер не виграв жодного національного чемпіонату!), але в "бундестім" вони брали своє завдяки характеру та самовіддачі.

Читайте також : Відео Фото Гордість краю простих трударів і майданчик для блокбастера. За яку команду АПЛ забиває Тимур Тутєров

Фюлькруг не прагне виглядати як Ален Делон і любить ту зовнішність, яку йому дала природа. Він чіпляється за шанси, але також цінує й ті часи, коли національні ЗМІ не брали у нього інтерв'ю. Вболівальники для нього – це ті, хто сидить на трибунах, причому фанатських, а не підписники в Instagram.

Здається, що саме таких людей бракує сучасній збірній Німеччини, яка останнім часом втратила останні козирі. На ЧС-2026 у серії пенальті промахнулися троє німців, тоді як за всі попередні ЧС, разом узяті, 11-метровий у серії не реалізував лише один (!) Улі Штіліке у 1982-му.

Фюллькруг, який у футболі бачив усе, причому по кілька разів, нагадує ще й про таке поняття, як геній місця. При всій повазі до успіхів у Дортмунді, саме Вердер і "Везер" дають йому силу, дозволяють розкритися.

До речі, це взаємно: мало якому клубу так не підходить боягузливий футбол, як "музикантам". Вердер зобов'язаний мчати вперед, "годувати" свого бомбардира регулярними подачами та прагнути перемогти у гольових перестрілках: приємно, що Фюллькруг продовжив серію ще й Айлтона, Клозе (так, він підходить двічі), Пісарро.

І немає сумнівів, що хто-хто, а Юрген Клопп знайде з таким гравцем спільну мову у збірній.