Андрій Ярмоленко забив 125-й гол у чемпіонаті України, ставши офіційно найкращим бомбардиром у його історії.

Рідко нині є приводи для святкування у київському Динамо, але це саме такий день.

Ярмоленко обійшов Шацьких, Реброва, Селезньова та усіх найвправніших центральних нападників українського чемпіонату, чим вкотре підтвердив свою унікальність для нашого футболу.

Ніколи раніше вінгери у нас не забивали так багато, і водночас не бувало ще бомбардирів, які б могли так вдало й ефектно обігрувати.

Ярмола чи Андрій Миколайович – гляньте у свій паспорт, а тоді вибирайте – такий в Україні один.

Цей текст – про легенду, яку ми заслужили.

***

Якщо описати Андрія Ярмоленка одним словом, то він просто "наш".

Не як десятки бразильців Шахтаря, яких тут вже змінилося пару поколінь, і всі на одне лице...

На противагу елегантному Коноплянці, який вважав себе вищим за важку роботу в обороні...

Без нальоту міланської елітарності та блиску світових нагород, що неминуче супроводжував Андрія Шевченка.

Просто наш. Свій.

"Селекціонери знайшли на 130-му кілометрі хлопця, нового Шевченка. Ти знаєш?" – розповідав давним-давно Анатолій Дем'яненко. А воно візьми – та й приклейся.

Ніякого дурного пафосу – "хлопець зі 130-го кілометру" був ніби уособленням мрії будь-якого провінційного юнака, який топив за Динамо. Це ж він, може, грав у наших краях на область?! І якщо він зміг, то й у нас теж шанс реальний!?

Якщо за віком вами ще не цікавиться ТЦК, то ви й гадки не маєте, скільки уболівальників мали в ту пору кияни.

Зараз все не так.

Не дають більше за гарну гру в Першій лізі телевізор, праску й курку-гриль, які отримав у Десні Ярмоленко.

Та й на чолі Динамо нема більше росіян, як-от Сьомін, що подарував Андрію дебют. Це був травень 2008-го, матч проти Ворскли. Ярмоленку дісталися 7 останніх хвилин, проте він впорався за 6 – і проткнув ось цей гол. 

Ніхто й гадки не мав, що попереду ще 124, проте вітати його побігли Корреа, Нінкович, Гіоанне, Несмачний...

Ех, то не сльози, то ностальгія в око потрапила.

***

А Ярмоленко зростав, робив помилки, вчився.

Він не особливо-то входив у плани Сьоміна, який довів Динамо до півфіналу Кубка УЄФА-2009, граючи без вінгерів, на сильних сторонах дуету Алієв-Мілевський.

Усе змінилось, коли Сьомін поїхав, а Динамо очолив Газзаєв.

"Відстаньте, не сьогодні. Я не футболіст", – перша фраза, що зробила Андрія інтернет-мемом. 

Все тому, що Газзаєв вперто ставив Ярмоленка у старт, коли у того геть нічого не виходило, і після кожного матчу преса розривала молодого на шмаття.

"У наступному сезоні це буде геть інший гравець. Я вважаю, Андрій доб'ється великих успіхів на міжнародній арені. У нього велика перспектива", – переконував тренер, якого ніхто не чув.

Динамо-бо грало дедалі гірше, Шахтар відривався, Металіст з Дніпром наздоганяли...

Та Газзаєв виявився правий.

Коли золота ера УПЛ настала, саме Ярмоленко вже з позиції правого, а не лівого вінгера, повів Динамо на всі ті здебільшого програні баталії. "Гірники" з Мхітаряном, Костою, Вілліаном, Фернандіньйо, Срною були занадто сильними, хоча Ярмола і забивав ось це на "Донбас-Арені". Так-так, були часи, коли в Донецьку грали у футбол і лунало "Ще не вмерла Україна..." 

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений ⚽️🇺🇦Ретрофутбол Україна (@retrofootball.ukraine)

Та й у Білорусі теж бувало, бігали за м'ячем у снігах – громили "команду пивзаводу", як охрестив БАТЕ Олег Гусєв.

І навіть у Ман Сіті вигравали за повного домінування на "Динамо" імені Лобановського – ви можете таке уявити?! 

Влітку ж, коли клуби відпочивали, мирна, соборна Україна приймала Євро-2012, де саме Ярмоленко навісив на передостанній гол у кар'єрі Андрія Шевченка. 

Чи не кожен наш великий футбольний спогад тих часів пов'язаний з ним.

"Коли я тренував Шахтар, Ярмоленко був єдиним гравцем Динамо, якого я дійсно боявся і якого дуже хотів би бачити у своїй команді. У нього неймовірний індивідуальний клас", – визнав потім Мірча Луческу.

Втім, ми й раніше це розуміли. Рівень Ярмоленка кидався у вічі, проте до Майдану, Криму й Донбасу в УПЛ платили стільки, що про Європу особливо-то й не задумувалися. Нащо їхати в топліги, якщо топліга є тут, вдома?

Ба більше, нащо вмикати на телевізорі Серію А, коли у нас, в Києві, грає майстер, що отак накручує захист? 

Ярмоленко був місцевим Ар'єном Роббеном, який творив красу, а тоді наїжджав на Леоненка, як зробив би кожен з нас: "Замість розмовляти й пити пиво, хай вийде і покаже. Він мені не експерт".

Своя в дошку суперзірка. Що ще треба фанам для щастя?

***

А вже далі, як почалася війна на Сході, і легіонери здебільшого розбіглися, Ярмоленко ще й став просто найкращим гравцем чемпіонату. Царем УПЛ.

Ось такі голи сипалися від нього, як з рогу достатку. 

Або такі...

Нова епоха – це був його, Ярмоли, час.

Він двічі вигравав чемпіонат вже без Таврії, Севастополя, Металурга, Металіста; із Дніпром, що стрімко йшов на дно. Але доходив і до плейоф ЛЧ теж.

І навіть викинута футболка Шахтаря та копняк Степаненку – теж важлива частина його спадщини; нагадування, що лідер Динамо завжди був "нашим", але ніколи не "святим".

І ще – трансфер до Боруссії у 2017-му, що загалом-то підтвердив побачене на Євро-2016. Ярмоленко був здатен на найскладніший шедевр, проте його тіло не витримувало інтенсивності топліг та ламалося під тиском. Так кар'єру на Заході не зробити, тож українець міг претендувати лише на спалахи.

Звісно ж, вони були. Один гол Челсі з накрученим Рюдігером чого вартий! 

Або ж знята павутина в матчі проти Тоттенгема.

#OnThisDay in 2017 🗓️ 🔝 Andriy Yarmolenko 🆚 Tottenham ⚽️🎯💪 #FlashbackFriday #UCL @BVB @BlackYellow https://t.co/8Ofn3cpgkn

— UEFA.com DE (@UEFAcom_de) September 13, 2019

Та й блискуче Євро-2020 сталося саме тоді, коли в клубах у Андрія майже нічого не клеїлося. Його фірмовий гол Нідерландам крутили потім ще довго. 

🇺🇦 Andriy Yarmolenko with a sublime curled effort 🔥🔥🔥 #EURO2020 https://t.co/cPQ5cTkmbP

— UEFA EURO (@UEFAEURO) July 18, 2021

Ну, а далі повномасштабка, волонтерка, звернення до "обісраних" російських гравців, перехід остаточно на українську мову...

Як там кажуть в соцмережах? Наш плюс свій!

"Неймовірний професіонал. Те, як він тренувався, коли в його країну прийшла війна, викликало у нас велику повагу. Коли Андрій забив Астон Віллі, плакала вся роздягальня. Він заслужив", – хвалив його менеджер Вест Гема Девід Моєс.

Нічого дивного, що каденція Ярмоленка в ОАЕ так швидко закінчилася попри 12 голів в 2022-му. Подібно до міфічного Антея, що черпав силу із землі, Андрію для хорошої гри теж потрібен ґрунт, але не будь-який, а український.

Ярмола повернувся туди, де був справді потрібен – до країни, чиї діти по звуку розрізняють безпілотник від ракети. 

До Динамо, яке переживає найбільший занепад, мабуть, із часів самого Сталіна.

Ну, і виграв ще раз чемпіонат та Кубок.

А хтось сумнівався?

***

"Права нога мені потрібна лише щоб ходити і на неї спиратися. Ну, і щоб в автобус заходити", – Ярмоленко іронізує, бо знає, що не все так погано.

Буквально вчора він вирізав асист на Пономаренка якраз правою – і це було "вау".

А за тим – елегантно закинув м'яч за спини, призвівши до пенальті, який сам і реалізував. 

Після чого.... здуру заробив вилучення: "Я хоч і досвідчений гравець, але часом емоції беруть гору. Хотів зіграти жорстко, але переборщив".

В цьому матчі та коментарі – весь Ярмоленко. Він не ідеальний, але від того не менш цікавий, технічний, вирішальний та небайдужий. Все те, за що його любили 10-15 років тому, досі присутнє. Зникла тільки швидкість, бо травми й вік. Та на щастя для Андрія, УПЛ обвалилася достатньо, щоб навіть так він претендував у ній на здобутки.

Найкращий бомбардир в історії чемпіонату Англії – Джиммі Грівз, Іспанії – Лео Мессі, Німеччини – Герд Мюллер, Італії – Сільвіо Піола, Угорщини – Ференц Пушкаш, Туреччини – Хакан Шукюр. Відчуваєте, куди вдалося піднятися "хлопчику зі 130-го кілометру"? 

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений FC Dynamo Kyiv official (@fc_dynamo_kyiv)

Живий приклад для молоді – зокрема, Пономаренка, який "грає не для уболівальників", для кого справді треба це робити...

Останній з могікан довоєнної УПЛ, де збиралися повні стадіони, а лідери претендували на єврокубки...

Найбільш "народна" зірка з усіх, яку можна зустріти в магазині алкоголю, і вона поставить пиво...

Зі 125-м голом, Андрію!

Якщо хтось і заслужив бути рекордсменом цієї ліги, яка до невпізнанності змінилася з 2008 року, то це саме ти.

Телеграм-канал автора: Футбольні історії