Росія переходить до війни на виснаження та цілеспрямованого руйнування української інфраструктури, тоді як Україна стикається з дедалі гострішими проблемами мобілізації. Водночас Дональд Трамп може запропонувати Києву суперечливий обмін – місяць без ударів по російських НПЗ в обмін на постачання антибалістичних ракет.

Військовий експерт, генерал-лейтенант, засновник фонду "Закриємо небо України" Ігор Романенко в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу пояснив, чого домагається Трамп, чому Росія робить ставку на руйнування та як Україні розв'язати проблеми з мобілізацією. Зокрема, генерал аргументував, чому пошуком ухилянтів і військовослужбовців, які самовільно залишили частини (СЗЧ), має займатися поліція, а не ТЦК.

популярні відео

Росія перейшла до війни на руйнування

Що ми маємо зараз зрозуміти про особливості атак ворога? Бачимо, що росіяни б'ють по ТЕЦ. Ладижинська ТЕС – один із прикладів цієї ночі. Застосовують і крилаті ракети, і дрони. Чи почався вже терор із метою знищити енергетичну інфраструктуру напередодні осінньо-зимового періоду? Чи бачите ви відчутну різницю порівняно з минулим роком?

Бачимо, на жаль. Путін кілька місяців тому концептуально змінив підхід до ведення війни: перейшов від війни на виснаження до війни на руйнування. І, на жаль, йдеться про руйнування нашої Батьківщини. Для цього він використовує відповідні сили, насамперед завдаючи повітряних ударів.

Я погоджуюся з вами, що на фронті, попри спроби проводити наступальні дії на окремих ділянках, противник не має рішучих результатів, на які розраховував під час наступальної кампанії 2024 року. Ба більше, за підсумками цього року бачимо, що наші Сили оборони звільнили більше території, ніж захопив ворог. Таке відбувається вперше.

Крім того, противник зазнає рекордних втрат. У жовтні вони становили 54 тисячі осіб. Найбільші добові втрати сягали приблизно 2250 осіб.

Путін бачить цю ситуацію, але поки не знайшов рішення, як із неї вийти. У Росії вже є план провести часткову мобілізацію, однак Путін поки не наважується на цей крок, побоюючись соціальних потрясінь. Тому ми бачимо, як розгортаються події.

Маємо надію, що нашому керівництву вдасться посилити протиракетну оборону. Що стосується протиповітряної оборони, то тут мають долучатися й самі українці – ініціативні, працьовиті та талановиті.

Потрібно переходити до формування груп ППО, які захищатимуть місця проживання, роботи та маршрути між ними. Цей потенціал необхідно нарощувати.

Держава разом із союзниками намагається забезпечувати нас відповідними засобами, але й рештою питань потрібно займатися самостійно. Ситуація досить складна.

Увесь цей аналіз свідчить про те, що Путін зосереджується на ударах по об'єктах критичної інфраструктури. Він робить ставку на те, щоб напередодні зими порушити системи енергозабезпечення, водопостачання та теплопостачання. Тому нам однозначно потрібно посилювати спроможності протиповітряної оборони й боротися за зміцнення протиракетного захисту.

Бачите, президент виступив з ініціативою, що Трамп хоче, щоб ми зупинились бити по НПЗ. І ми можемо піти назустріч Трампу, зробити це на місяць, але натомість він повинен поставити нам відповідну кількість антибалістичних ракет. Тобто шукаються шляхи для того, щоб знаходити можливості протистояння.

Повна розмова з Романенком: дивитись відео

ППО, Patriot і "угода" щодо ударів по НПЗ

Чи можуть удари України по російських НПЗ змусити США швидше передати обіцяні 500 ракет для Patriot? Чи здатні європейські союзники поділитися власними запасами?

Допомогти можуть і ті, й інші. На складах європейських країн ракети є, але нам передають ті, у яких добігають кінця терміни обслуговування. Якщо їх і надалі зберігати, вони можуть стати непридатними, тому їх потрібно замінювати новішими.

До речі, за оцінками американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), лише у США залишилося близько 800 таких ракет до систем Patriot – до початку війни з Іраном їх було приблизно 2 330. Та у світі за рік виробляють близько 850 ракет PAC-3, а для перехоплення однієї балістичної цілі зазвичай потрібно щонайменше два боєприпаси.

Крім того, наше керівництво працює над тим, щоб партнери передали ракети зараз, а згодом поповнили свої запаси новими з тих 500, постачання яких заплановане на майбутнє. Однак не всі готові на це погодитися, адже Росія тисне на них. Путін фактично погрожує: не робіть цього, бо ми почнемо бити по вас, і вам не буде чим захищатися.

Що стосується Трампа, то, на мій погляд, він, крім угод, нічого не розуміє в інших сферах і не уявляє, як вони працюють. Тому з ним потрібно говорити його мовою. Мовляв, давай укладемо таку угоду.

Він хоче мати гарний вигляд на тлі цих подій. Навіть свою дружину залучив до історії з Олешками. Вона там розібралася, можливо, і востаннє, де розташована Україна, а де вже ті Олешки, про які раніше й гадки не мала. Вона не займалася дипломатією.

Цю операцію проводили розвідувальні структури двох країн і двох збройних сил. Але для того, щоб знову зіграти певну виставу, тепер уже в іншому форматі, запропонували таку угоду. Роблять одне, а показують інше.

Водночас більшість людей вдалося врятувати, і більшість виїхали в Україну. Співвідношення 17 до 4 – це дуже хороший показник. Причому кількість тих, хто виїхав до Росії, згодом збільшили до чотирьох, хоча не всі дані були остаточно підтверджені. Насправді їх могло бути троє або навіть менше.

Нагадаємо, в тимчасово окупованих Олешках на Херсонщині за посередництва першої леді США Меланії Трамп вдалося організувати гуманітарну операцію. Перемир'я тривало з 27 жовтня до 1 листопада 2026 року: до регіону доставили продукти, воду та медикаменти, а евакуювати вдалося майже 800 людей. Але точну кількість тих, хто повернувся на підконтрольну Україні територію, та тих, хто виїхав до Росії, офіційно не розголошували.

Але це була гра, і Трамп продовжує намагатися її вести. Зараз складний час для всього світу. Триває боротьба, війна. Тому потрібно шукати будь-які можливості, щоб зміцнити наш оборонний і захисний потенціал.

Важливо також працювати спільно, а не так, як це було, наприклад, у Петропавлівській Борщагівці. Такі ситуації не посилюють нашу обороноздатність. Вони свідчать про те, що проблеми, які накопичуються і які неможливо просто законсервувати, рано чи пізно дають про себе знати саме в такий спосіб.

Що готують росіяни на Херсонщині

Щодо Олешок і Херсонщини. Росіяни використали ці три доби, щоб перегрупуватися, встановити антидронові сітки, підтягнути боєприпаси та налагодити логістику. Наскільки посилених спроможностей їм вистачить? Чи можливі спроби форсувати Дніпро та наскільки посилиться терор Херсона?

Хто б міг подумати, що росіяни знову вдадуться до таких дій. Насправді ми вже обговорювали, що ця ситуація багато в чому була фарсом, що росіяни поводяться підступно і, безумовно, використали цей час для посилення свого військового потенціалу на цій території. Усе це відбулося. Жодних ілюзій тут бути не повинно.

Треба пам'ятати, що Херсонська область включена до незаконно зміненої російської Конституції, за якою чотири українські області нібито мають відійти до Росії. Серед них і Херсонщина. Тому росіяни проводили там пробні атаки.

Ми пам'ятаємо спроби на Антонівському мосту, на островах, а також біля Олешок – на різних ділянках навколо міста. Усе це є частиною підготовки.

Нам допомагає Дніпро, який створює потужну природну перешкоду. Правий берег розташований вище, що дає певну перевагу для ведення бойових дій. Але йдеться про ціле місто.

Ми бачимо, що навіть протягом цих трьох діб мешканці Херсона не могли почуватися в безпеці: обстріли й атаки не припинялися. Тому всю цю ситуацію потрібно розглядати комплексно.

Ба більше, з'явилася інсайдерська інформація про те, що розвідка виявила плани росіян щодо проведення атак із різних напрямків – на Херсонщині, Чернігівщині та Харківщині. Повноцінно реалізувати їх вони наразі не можуть, адже не мають достатньо сил. Однак такі наміри є.

Росіяни мають концепцію створення так званої санітарної буферної зони. Насамперед це стосується Сумщини та Харківщини, але до відповідних планів включили й Чернігівщину.

Тепер вони намагаються розглянути можливість часткової мобілізації, щоб зібрати додаткові сили для дій на цих напрямках. Плани в них є, і їх чимало.

Ми вже говорили про наступальну кампанію цього року, яка фактично провалилася: поставлених цілей росіяни не досягли й перенесли їх на наступний рік, можливо, до весни.

Тому бачимо, що ситуація на фронті складається для Росії не найкращим чином. Саме через це вона зосереджується на повітряних ударах.

Ми вже обговорювали, наскільки важливо боротися за контроль над повітряним простором і посилювати відповідні спроможності. Цим потрібно наполегливо займатися.

Уроки інциденту в Петропавлівській Борщагівці

Які уроки Україна має винести з інциденту в Петропавлівській Борщагівці?

На мій погляд, рішення потрібно ухвалювати у двох напрямках. Військові давно про це говорять, але, на жаль, повною мірою ці пропозиції не реалізуються.

Перше – потрібно змінити законодавство й посилити відповідальність кожного громадянина за оборону держави – як військових, так і цивільних. Про це говорять ще з 2022 року, і це принципово важливо.

По-друге, необхідно забезпечити виконання чинного законодавства, а ще краще – модернізувати його в частині відповідальності за правопорушення.

За законом кожен громадянин віком від 18 до 60 років повинен пройти відповідні комісії, надати документи про стан здоров'я, сімейний стан та інші обставини. На підставі цього визначається його участь у захисті держави та свого народу в нинішніх умовах.

Якщо людина цього не робить, вона стає порушником. Водночас значну частину цих людей уже відібрали, вони потрапили до Національної гвардії, де мають пройти базову підготовку тощо.

Але щойно трапляється подібний інцидент, одразу знаходяться відповідні юристи, медики та інші люди, готові втрутитися. Одна медикиня стала центральною фігурою цієї історії та фактично зіркою на всю Україну. При цьому йшлося про медичний заклад і швидку допомогу, яких узагалі не існує як структури.

Якщо такі організації справді є, то хіба наші компетентні органи про них не знають? Знають. Тоді чому не приділяють їм належної уваги?

Адже займатися цими питаннями повинні не військові – законодавство не надає їм відповідних повноважень. Порушниками мають займатися поліція та Державне бюро розслідувань. Але не постфактум, коли проблеми накопичуються і зрештою вибухають, а завчасно, запобігаючи таким ситуаціям.

Про профілактику правопорушень фактично не йдеться. Саме тому й виникають подібні обставини. Тут потрібно запитати з тих, хто відповідає за ці процеси, активізувати їхню роботу та нарешті розставити всі крапки над "і".

Чому мобілізацією має займатися держава, а не ТЦК

Чому реформа мобілізації досі не зрушила з місця і що потрібно змінити?

Нічого комунікувати – рішень із цього приводу не ухвалюють. Як і раніше, мобілізацією займається вид Збройних Сил – Командування Сухопутних військ. Це суперечить принциповому підходу, за яким мобілізацією має займатися держава, а не Збройні Сили.

Відповідальність за цей процес насамперед лежить на уряді. Зараз урядовці стрепенулися й почали щось робити. Але чим вони займаються? Перевіряють тих, хто вже перебуває на обліку та працює, переглядають, кому за законом надали право на бронювання. Тобто зосередилися на людях, які й так обліковані.

Переглядати бронювання потрібно, адже там також є корупційні елементи. Але є ще понад 200 тисяч ухилянтів і військовослужбовці, які самовільно залишили частини. Це громадяни, які порушили законодавство, і ними повинні займатися не військові, а поліція.

Поки цього не відбудеться, ситуація не зміниться. Позиція керівництва МВС і поліції полягає в тому, що їм зручніше затримувати представників ТЦК, які порушують закон. Безумовно, це теж потрібно робити: закон має бути однаковим для працівників ТЦК та інших громадян. Але не можна зосереджуватися лише на цьому.

Водночас є ухилянти та військові, які самовільно залишили частини, про багатьох із яких поліція знає. Однак це питання залишається поза належною увагою. Є чимало посадовців, яким вигідно нічого не змінювати. Поки цього не зроблять, усі розмови й цифри не дадуть результату.

Шлях лише один – посилити відповідальність за порушення законодавства.

Зараз за чинними правилами людині краще піти до в'язниці, ніж до Збройних Сил. Поки цього не змінити, зрушень у мобілізації не буде.

Крім того, потрібно працювати з кожним порушником. Є структури, які мають проводити перевірки, зокрема й коли громадян зустрічають на вулиці чи в інших місцях. Але це повинна робити поліція, адже військові не мають на це права. Натомість у нас досі зберігається нинішня система.

Поки мобілізацією займається Командування Сухопутних військ, змін не буде. Кожна посадова особа має нести відповідальність за свою ділянку роботи.

Новий прем'єр намагається виконувати поставлені завдання. Наприклад, перевірити 5% бронювань і знайти випадки, коли його надали незаконно. Але це лише те, що лежить на поверхні, адже йдеться про людей, які вже перебувають на обліку. А поки не почнуть працювати з усіма, хто залишається в тіні, зрушень у мобілізації не буде.

Зміни, мабуть, почнуться із запізненням – коли росіяни призвуть хоча б 300 тисяч людей цього року і Путін наважиться на часткову мобілізацію. Тоді нам доведеться із запізненням і великими труднощами надолужувати втрачене.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.