Відповідне рішення ухвалив Другий сенат Конституційного Суду за результатом розгляду конституційних скарг Сивухіна Григорія Сергійовича та Андрейчука Тараса Васильовича щодо конституційності частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, у якій йдеться про гарантії суддівської винагороди суддів, що тимчасово набули статусу військовослужбовця, передає Укрінформ із посиланням на пресслужбу КСУ.

«Дослідивши питання, порушені в конституційних скаргах, суд визнав конституційною частину третю статті 119 Кодексу, водночас установивши, що її застосування судами як підстави для припинення виплати суддівської винагороди суддям, призваним на військову службу під час мобілізації, ґрунтувалося на тлумаченні, яке не відповідає Конституції України», - йдеться у повідомленні.

Як зазначається, підставою для звернення до КСУ стали зміни до частини третьої статті 119 Кодексу, внесені законом від 1 липня 2022 року № 2352–IX, якими з 19 липня 2022 року було скасовано гарантію збереження середнього заробітку за працівниками, призваними на військову службу.

Застосувавши цей припис до суддів, які проходили військову службу під час мобілізації, суди апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для виплати їм суддівської винагороди.

Повідомляється, що КС, розглядаючи справу, виходив із того, що суддівська винагорода є одночасно суб’єктивним майновим правом судді та об’єктивною гарантією незалежності судової влади. Вона становить невіддільний елемент конституційного статусу судді та за своєю правовою природою відрізняється від заробітної плати працівника, виплата якої регулюється законодавством про працю. Суд наголосив, що гарантії незалежності суддів не є їхніми особистими привілеями, а спрямовані на забезпечення права кожного на судовий захист незалежним і безстороннім судом.

У рішенні КС зазначив, що всі питання, пов’язані з визначенням розміру, умов та підстав виплати суддівської винагороди, включно з її зменшенням, зупиненням, припиненням або заміною іншою виплатою, мають регулюватися виключно законом про судоустрій. Ця конституційна вимога адресована не лише законодавцю, а й судам: вони не можуть виводити з інших законів підстави для припинення чи зменшення суддівської винагороди, якщо таких підстав не встановлено законом про судоустрій.

Суд підкреслив, що за відсутності в законі „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року спеціального припису, який передбачає припинення, зупинення, зменшення суддівської винагороди або її заміну іншою виплатою, діє загальний режим її виплати. Відсутність такого припису не можна тлумачити як дозвіл припинити конституційну гарантію.

У Рішенні наголошується, що конституційний статус судді має безперервний характер протягом усього часу перебування особи на посаді. Призов судді на військову службу під час мобілізації та тимчасове увільнення від здійснення правосуддя не припиняють його чи її статусу судді й пов’язаних із ним конституційних гарантій.

Окремо КС звернув увагу на співвідношення законодавства про працю та законодавства про судоустрій. Приписи трудового законодавства можуть застосовуватися до суддів, але таке застосування має додатковий характер і може слугувати лише забезпеченню конституційного статусу судді. Вони не можуть бути юридичною підставою для обмеження або припинення гарантій, що становлять елементи конституційного статусу судді.

Проаналізувавши зміст частини третьої статті 119 Кодексу, КС дійшов висновку, що виключення з неї у 2022 році припису про збереження середнього заробітку мобілізованим працівникам не могло змінити правового режиму суддівської винагороди. Оскільки Закон № 1402 не передбачав припинення її виплати у зв’язку з призовом судді на військову службу під час мобілізації, законодавчих підстав для такого припинення не існувало.

КСУ констатував, що Шостий апеляційний адміністративний суд у справах заявників поширив дію частини третьої статті 119 Кодексу на відносини щодо виплати суддівської винагороди, які Конституція відносить виключно до предмета регулювання закону про судоустрій. Таке тлумачення суперечить частині другій статті 130 Конституції у взаємозв’язку з частиною першою її статті 126.

За результатами розгляду справи КСУ визнав конституційною частину третю статті 119 Кодексу в аспекті її відповідності частині другій статті 130 Конституції.

Водночас КСУ установив, що цей припис, застосований у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі Григорія Сивухіна та від 19 серпня 2025 року у справі Тараса Андрейчука, витлумачено у спосіб, що не відповідає Конституції.

Рішення КСУ є обов’язковим, остаточним і таким, що не може бути оскаржено.

Суддею-доповідачем у справі виступав Олександр Водянніков.

Повний текст рішення буде оприлюднений на сайті КС 5 листопада.

Як повідомляв Укрінформ, Верховна Рада ухвалила закон щодо удосконалення декларацій доброчесності суддів та родинних зв’язків судді.