Зміна командира 24-го окремого штурмового полку "Айдар" викликала обурення серед військовослужбовців і ветеранів підрозділу, які звернулися до керівництва держави з проханням переглянути рішення. Водночас на фронті погіршуються погодні умови, і тумани, дощі та похолодання створюють для українських військових як нові можливості, так і додаткові загрози.

Командир 1-го окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла Дмитро Філатов із позивним "Перун" в ефірі 24 Каналу пояснив, що могло спричинити невдоволення в "Айдарі" та чому для добровольчих підрозділів важливо зберігати традиції. Він також розповів, як його полк використовує складні погодні умови, хто має перевагу в осінніх боях і що найефективніше стримує російські прориви.

популярні відео

Чому зміна командира обурила "Айдар"

24-й окремий штурмовий полк "Айдар" звернувся до президента та головнокомандувача ЗСУ з проханням скасувати рішення про звільнення майора Олександра Коваленка з посади командира. Як ви поставилися до цієї ситуації, враховуючи зв'язки між добровольчими підрозділами?

Ситуація насправді не до кінця зрозуміла. Зараз ми бачимо позицію самого підрозділу та суспільне обурення, передусім із боку ветеранів "Айдару". Але цього недостатньо, щоб повністю оцінити обставини кадрового рішення.

"Айдар" – дуже важливий підрозділ у системі Сил оборони України. Він є прикладом для сучасних Збройних сил, адже був сформований добровольцями ще у 2014 році та протягом усього свого існування демонстрував високий рівень військової майстерності.

Я точно знаю, що під час перевірок не було встановлено суттєвих проблем чи зауважень до самого підрозділу. Тому хотів би почути й публічну позицію його командира щодо того, що відбувається.

Не виключено, що Олександра Коваленка влаштовує перспектива подальшого кар'єрного зростання. Можливо, його переведення на іншу посаду не є головною причиною невдоволення військових.

Я припускаю, що обурення може бути пов'язане насамперед із кандидатурою майбутнього командира. Адже, наскільки я розумію, розглядають представника іншого підрозділу, методи ведення війни якого ще донедавна оцінювали як неефективні.

Тут потрібно розуміти особливості добровольчих формувань. Для них надзвичайно важлива спадковість командування та збереження внутрішніх традицій.

Кістяк таких підрозділів складають люди, яких об'єднує не лише служба, а й спільний бойовий досвід. Серед них багато тих, хто втратив рідних, домівки або території, на яких жив до російської агресії.

Це створює дуже міцний ідейний фундамент. Військовослужбовці пов'язані між собою спільною історією, переконаннями та довірою, яка формувалася роками.

Якщо підрозділ втрачає цю спадковість, він ризикує втратити власні традиції та різко піти на спад. Тому я думаю, що нинішнє обурення в "Айдарі" більшою мірою може бути пов'язане саме з тим, кого пропонують призначити новим командиром.

Тумани допомагають не всім підрозділам

На фронті починається період туманів, дощів і похолодання. Як зміна погоди впливає на бойові дії вашого полку?

Ми зараз змінили напрямок виконання завдань. Місцевість, на якій працює наш підрозділ, більш урбанізована, тому складні погодні умови відкривають для нас додаткові можливості.

Для нашого полку туман – це можливість діяти. Ми використовуємо такі умови досить ефективно, і я думаю, що найближчим часом будуть гарні новини про результати останніх операцій нашого підрозділу.

Але ситуація неоднакова на всій лінії фронту. Для багатьох інших підрозділів Сил оборони така погода, навпаки, створює критичні проблеми.

Передусім це пов'язано з недостатнім рівнем підготовки піхоти та організації управління бойовими діями за складних погодних умов.

Тумани й дощі обмежують можливості спостереження та розвідки за допомогою безпілотників. Відповідно, стає складніше своєчасно виявляти російські групи та завдавати по них ударів із застосуванням БПЛА.

Противник користується цими обставинами. Російські військові можуть проникати на більшу глибину наших позицій, а бойові порядки підрозділів стають менш щільними та стійкими.

Тому погіршення погоди саме по собі не означає переваги для якоїсь однієї сторони. Дуже багато залежить від підготовки військовослужбовців, організації управління та того, наскільки підрозділ здатний діяти без постійного спостереження з повітря.

Сили оборони мають перевагу в адаптації до зими

Українські та російські військові щороку пристосовуються до холодного сезону, змінюючи тактику й використання техніки. Хто, на вашу думку, виграє цю гонку за адаптацію до осінньо-зимових умов?

Я вважаю, що адаптацію до погодних умов виграють Сили оборони України.

Ми вже багато чого навчилися за час повномасштабної війни. І зараз бачимо, що чим довше тривають бойові дії, тим із більшим спротивом стикається російська армія.

Причому дедалі частіше противник упирається не лише безпосередньо в наших військовослужбовців, а й у підготовлену систему оборони.

За цей час ми побудували багато фортифікаційних споруд та невибухових загороджень. Значно розвинулися сили підтримки, зокрема батальйони підтримки, які забезпечують інженерне облаштування позицій.

Завдяки цьому з'являється можливість створювати такі перешкоди, які російські війська не можуть швидко подолати навіть за сприятливих для прихованого просування погодних умов.

Тумани та дощі можуть допомогти противнику наблизитися до наших позицій, але вони не усувають фізичних загороджень. Росіянам усе одно доводиться шукати способи подолати підготовлену систему оборони.

Навіть якщо їм вдається за короткий проміжок часу зробити проходи в загородженнях, після покращення погоди українські військові можуть швидко відновити мінування та знищити групи противника, які встигли проникнути на позиції.

І саме це дозволяє нам протидіяти ворогу, який має значно більшу чисельність особового складу.

Тому я оцінюю наші можливості адаптації позитивно. Ми поступово створюємо таку систему оборони, за якої противник не може розраховувати лише на чисельну перевагу або короткочасне погіршення погодних умов.

Що найефективніше зупиняє російські прориви

Ваш полк постійно виконує завдання на складних ділянках фронту, де противник намагається прорвати оборону. Що сьогодні найефективніше заважає росіянам проникати вглиб українських позицій?

Передусім це ефективна робота батальйонів підтримки, які створюють фізичну стійкість оборони на конкретній території.

Але не менш важлива правильно організована система загальновійськового бою. Підрозділ не може розраховувати лише на якийсь один вид озброєння або одну тактику.

Якщо командир зосереджується виключно на безпілотниках, цього недостатньо. Потрібно одночасно приділяти увагу підготовці піхоти, роботі артилерії та формуванню бронегруп.

Артилерія повинна бути організована так, щоб постійно працювати з урахуванням сучасних викликів. Піхота має бути готовою діяти в різних умовах, зокрема коли погіршується видимість і обмежуються можливості безпілотної розвідки.

Водночас важливо зберігати бронетехніку, яку можна оперативно застосувати проти спроб російського прориву.

Наприклад, якщо противник вирішує атакувати групами на мотоциклах, це не повинно ставати несподіванкою для командира. За належної організації оборони він може залучити БТР-4Е або Bradley, які здатні ефективно протидіяти таким групам навіть за складних погодних умов.

Тому найкращий результат дає поєднання підготовлених інженерних позицій, загороджень, піхоти, артилерії та бронетехніки.

Батальйони підтримки забезпечують фортифікаційне облаштування території, а командування має організувати взаємодію всіх засобів ураження та підрозділів.

Вирішальними тут залишаються відповідальність командира та ефективна робота штабу. Якщо всі елементи загальновійськового бою працюють узгоджено, російським військам значно складніше використати погану погоду для проникнення вглиб наших позицій.

Дмитро Філатов про зміну командира Айдару: дивіться відео