Майже сім десятиліть науковці досліджують лисиць, цілеспрямовано відбираючи найбільш доброзичливих до людини. Нове дослідження показало, що такі тварини мають менше нейронів у ділянці мозку, пов'язаній з агресивною поведінкою, пише видання ZME Science.

Експеримент розпочався у 1959 році в Сибіру. Радянські генетики відібрали сріблястих лисиць із хутрових ферм і почали схрещувати між собою тварин, які найменше боялися людей та не виявляли агресії. Єдиним критерієм відбору була доброзичливість.

Уже через шість поколінь деякі лисенята почали самостійно шукати контакту з людиною. Згодом у тварин з'явилися не лише відповідні поведінкові особливості, а й певні зовнішні риси, характерні для домашніх собак, зокрема висячі вуха та коротші морди.

У 1970 році дослідники створили ще одну групу, відбираючи лисиць із протилежною поведінкою – агресивних щодо людей. Це дозволило порівняти вплив селекції на мозок тварин із різними поведінковими характеристиками.

Нещодавно група дослідників з Корнелльського університету (США) дослідила цих тварин сучасними лабораторними методами.

"Ми хотіли зрозуміти, які неврологічні механізми лежать в основі цих змін у поведінці, що відбулися дуже швидко внаслідок такого відбору", – пояснила керівниця дослідження, професорка Ейрін Маркенскофф-Пападимітріу.

Науковці дослідили дев'ять збережених мозків лисиць: трьох доброзичливих, трьох агресивних і трьох диких. Особливу увагу приділили вентромедіальному гіпоталамусу – ділянці, яка бере участь у регуляції агресії та соціальної поведінки. Виявилося, що у доброзичливих лисиць було менше нейронів, пов'язаних з агресією, ніж у тварин із протилежної групи.

Водночас автори наголошують, що невелика кількість досліджених зразків поки не дозволяє довести, що саме ці відмінності спричиняють приручення.

Додаткові докази опублікували 30 жовтня 2026 року в журналі Molecular Biology and Evolution. Дослідники, які аналізували генетичні дані собак, встановили, що відбір за зниженням страху й агресивності був спільною рисою різних породних ліній і міг відбуватися ще на ранніх етапах одомашнення вовка.

"Однією з найперших змін на шляху до перетворення на собаку, можливо, стала перебудова біологічних систем, які регулюють страх, агресію та соціальну поведінку", – підсумовує видання.

Втім, учені поки не можуть остаточно встановити, чи передували зміни мозку фізичним особливостям домашніх тварин, чи відбувалися паралельно з ними.

Більше цікавого про тварин

Як писав УНІАН, байкальські нерпи є єдиними у світі тюленями, що живуть виключно у прісній воді. Їхня поява в озері Байкал досі залишається науковою загадкою. Найімовірніше, предки цих тварин потрапили до Байкалу з Арктики через річкову систему Єнісею близько 400 тисяч років тому, після чого в ізоляції сформувався окремий вид. 

Також ми розповідали, що на Львівщині після майже п’яти місяців пошуків упіймали кота породи саванна F1 на ім’я Саваж, який утік від власниці ще в червні в Івано-Франківській області. Саваж належить до рідкісної гібридної породи, виведеної від схрещування дикого африканського сервала з домашньою кішкою.

Вас також можуть зацікавити новини:

• Собаки з Чорнобиля мають особливі гени: вчені пояснили, як це сталось
• Біля узбережжя Іспанії знайшли новий вид медуз: що про нього відомо
• Чихуахуа мають ДНК небезпечних хижаків: як це виявляється у поведінці