Море посеред сильного шторму іноді могло раптово ставати гладеньким на окремій ділянці. Моряки помічали це явище століттями й знали практичний спосіб його відтворити: вилити на воду трохи олії. Тонка плівка розтікалася поверхнею та приглушувала хвилі, створюючи навколо судна своєрідну зону спокою.

Про історію так званої «штормової олії» та сучасні дослідження її впливу на морські хвилі пише IFLScience.

Про цей ефект знали ще в античності

Згадки про здатність олії заспокоювати воду трапляються ще в античних джерелах. Римський письменник Пліній Старший описував, як моряки використовували її під час штормів, а водолази розбризкували олію на поверхні, щоб зробити воду прозорішою для зору під час занурення.

Однак для науковців це явище довго залишалося маловідомим. У 1757 році американський державний діяч і винахідник Бенджамін Франклін помітив незвичну картину під час морської подорожі до Англії. На тлі бурхливого моря сліди за кількома кораблями були напрочуд гладкими.

Франклін запитав капітана, у чому причина. Той здивувався такому запитанню й пояснив, що кухарі, ймовірно, щойно вилили за борт жирну воду після миття посуду. Моряки добре знали цей ефект і називали його «штормовою олією».

Франклін згадав описи Плінія та вирішив перевірити спостереження самостійно. У 1772 році він провів дослід на англійському озері Дервент-Вотер: чайної ложки олії вистачило, щоб поступово заспокоїти значну ділянку водної поверхні. У листі, опублікованому згодом, він описував, як гладенька зона розрослася приблизно до половини акра — близько 2000 квадратних метрів.

Як олія впливає на морські хвилі

Спочатку Франклін припускав, що олія працює як мастило між повітрям і водою: зменшує тертя, через яке вітер розгойдує поверхню. Однак це пояснення не охоплювало всіх особливостей явища.

Подальші дослідження показали, що важливу роль відіграє сама тонка плівка на поверхні. Коли вона розтягується та рухається разом із водою, виникають так звані сили Марангоні. Вони протидіють переміщенню поверхневого шару й допомагають розсіювати енергію хвиль.

Простіше кажучи, олія не просто відділяє воду від вітру. Її плівка чинить опір рухам на поверхні та приглушує хвилювання. Через це зменшується висота хвиль, а деякі з них перестають ламатися.

Цей ефект також пояснює, чому нафтові плями на воді виглядають гладенькими й помітно відрізняються від навколишньої поверхні. Речовина швидко розтікається тонким шаром, змінює рух поверхневої води та впливає на взаємодію моря з повітрям.

Як штормова олія допомогла врятувати моряків

Одним із найвідоміших випадків використання цього прийому стала рятувальна операція 15 листопада 1883 року. Тоді судно Martha Cobb натрапило на корабель Grecian, який тонув під час сильного шторму. Через бурхливі хвилі шлюпки на суднах були пошкоджені, а єдина вціліла рятувальна шлюпка здавалася надто малою, щоб безпечно дістатися до людей.

Капітан Martha Cobb вирішив використати старий моряцький метод. За його наказом моряки вилили у воду риб’ячий жир і нафту якомога ближче до судна, яке зазнало аварії. Приблизно через 20 хвилин, за описом капітана, хвилі в місці поширення олії перестали ламатися так, як навколо цієї ділянки.

Завдяки цьому рятувальна шлюпка змогла дістатися до Grecian. Капітан назвав ефект майже магічним: за межами вкритої олією зони море залишалося бурхливим, тоді як усередині неї човен міг рухатися значно спокійніше.

У 2017 році дослідники використали цей історичний епізод, щоб змоделювати вплив олійної плівки на штормові хвилі. Результати підтвердили, що тонкий шар на поверхні може змінювати взаємодію вітру з водою та зменшувати надходження енергії до хвиль.

Чому кораблі більше не використовують цей спосіб

Штормову олію застосовували на суднах і рятувальних човнах ще довго після часів Франкліна. Зокрема, рятувальні шлюпки «Титаніка» мали запаси такої речовини: британський Закон про торговельне судноплавство 1894 року вимагав мати олію для використання в штормову погоду.

Згодом цю практику поступово залишили. Сучасні судна та рятувальні засоби мають інші конструктивні рішення для роботи в складних погодних умовах, а навмисне скидання олії в море створює очевидні екологічні ризики.

Попри те, що тонка олійна плівка справді здатна приглушувати хвилі, це не робить забруднення води безпечним. Речовини на поверхні моря можуть шкодити морським екосистемам, забруднювати узбережжя та завдавати шкоди птахам і тваринам.

Небезпечні явища в морях та океанах — останні новини

Морська поверхня здатна приховувати небезпечні явища, які не завжди помітні з берега. Зокрема, поодинокі гігантські хвилі можуть раптово виростати посеред океану й становити серйозну загрозу навіть для великих суден. Дослідники пояснюють, як виникають велетенські хвилі-вбивці та чому їхнє формування не є випадковістю.

Водночас стан океану залежить не лише від вітру та хвиль, а й від масштабних кліматичних процесів. Надзвичайно сильне явище Ель-Ніньйо, пік якого очікують наприкінці 2026 року, може суттєво змінити температуру поверхневих вод Тихого океану, вплинути на морські екосистеми та погодні умови в різних частинах світу. Супер-Ель-Ніньйо змінює океан, а науковці розглядають це явище як можливість краще дослідити реакцію води на екстремальне потепління.

Вплив речовин на поверхні моря особливо помітний під час аварійних розливів. У грудні 2025 року після російських ударів по порту «Південний» на Одещині соняшникова олія потрапила до Чорного моря й поширилася вздовж узбережжя. Масляна плівка вкрила пляжі, а через забруднення пір’я масово гинули птахи — на відміну від контрольованого історичного використання штормової олії, такий витік став екологічною катастрофою на Одещині.