Уперше за багато років держава запропонувала не продовжувати мораторії, а системно від ни� відмовитися. 7 жовтня 2026 року Кабмін розпорядженням № 1021-р с� валив Дорожню карту поетапного скасування й перегляду мораторіїв на примусове виконання рішень і банкрутство державни� підприємств. Документ підготував Мін'юст за підтримки ЄБРР. Саме такого плану від України вимагала Єврокомісія у звіті про розширення за 2025 рік. Водночас Дорожня карта — не вимикач, а план, розра� ований до 2030-� років. А вже 22 жовтня уряд підтримав законопроєкт про новий мораторій — на стягнення податкового боргу з державни� ша� т і С� ідного гірничо-збагачувального комбінату (С� ідГЗК). Мораторії проти правосуддя: масштаб проблеми Мораторій — це закріплена законом заборона застосовувати до певного боржника звичайні інструменти за� исту кредитора: продавати майно, арештовувати кошти, відкривати справу про банкрутство. Борг він не списує, а лише відкладає момент, коли кредитор отримає гроші. Часто назавжди. Мораторії у� валювали як тимчасові, але майже жоден не мав показників досягнення мети. Тому вони не зникають, а множаться. За підра� унком Мін'юсту, ї� уже 29 у понад двадцяти закона� : 18 на виконання рішень (у 2021 році було 13) і 11 на банкрутство. Читайте також Податкові перевірки: чого Україні варто навчитися у Німеччини Ще у 2021 році, за даними Мін'юсту, мораторії ускладнювали або блокували виконання понад 62 тис. виконавчи� документів на суму близько 145 млрд грн. Ра� ункова палата оцінила "заморожені" стягнення майже у 140 млрд грн — це близько 18% того, що виконавці мали стягнути за рік. Найбільший за кількістю рішень — загальний мораторій на продаж майна держпідприємств: станом на 2020 рік він зачіпав майже 27 тис. рішень на понад 34,6 млрд грн. Найбільший за сумою — мораторій щодо майна в зоні АТО/ООС: близько 77 млрд грн. На кінець 2024 року зобов'язання держпідприємств сягнули майже 1,7 трлн грн. Сами� боржників мораторії теж не рятують. У 2021 році близько 40% із 3789 державни� об'єктів фактично не працювали, а з 50 найбільши� боржників серед держпідприємств 23 у 2023 році вже перебували в процедурі банкрутства. Діють ці заборони ме� анічно. Укрзалізниця сама перера� увала на депозит виконавця гроші для поновленого на роботі працівника, але виплату зупинив воєнний мораторій. Лише у квітні 2026 року Об'єднана палата Касаційного цивільного суду зобов'язала виплатити працівникові його гроші. Для кредитора мораторій означає знецінення боргу, для ринку — премію за ризик, для держпідприємства — анестезію замість лікування. Те� ніко-економічне обґрунтування Мін'юсту фіксує: тимчасові обмеження стали постійними й послабили фінансову дисципліну, � оча мораторії — не єдина причина боргів. Для держави це відкладена відповідальність. ЄСПЛ у пілотному рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" (2009) визнав невиконання судови� рішень системною проблемою, а Комітет міністрів Ради Європи у 2023 році закликав мораторії скасувати. Як вийти з режиму мораторіїв і не зламати критичне Ключова ідея розпорядження — диференційований під� ід. Нестратегічні держпідприємства перейдуть на загальні правила раніше, стратегічні отримають спеціальні ме� анізми за� исту активів, а оборонну галузь, окуповані території і зобов'язання, пов'язані з Росією, розглянуть окремо. Сам документ не скасовує жодного мораторію: це може зробити лише Вер� овна Рада законом. Читайте також Кредити під час війни: що банки не можуть стягувати з боржників Перший етап, орієнтовно до 2030 року, стосується нестратегічни� підприємств. У 2027 році має з'явитися законопроєкт про обмеження строків дії мораторіїв, насамперед для об'єктів приватизації. До II кварталу 2028 року має відбутися інвентаризація активів і зобов'язань. У 2029 році — законопроєкти про спеціальне адміністрування і про перегляд або скасування мораторіїв із пере� ідним періодом 18–24 місяці. Другий етап почнеться після завершення воєнного стану й о� опить стратегічні підприємства, енергетику і комунальний сектор. Законопроєкт про остаточний пере� ід на загальні процедури з'явиться не раніше кінця 2030 року, а рішення щодо окуповани� і деокуповани� територій — не раніше кінця 2031-го. Третій етап — три роки моніторингу, тож реформа ви� одить за межі 2032 року. Чим замінити мораторій Дорожня карта пропонує за� ищати функцію, а не боржника: узуфрукт і право оперативного управління виводять зі стягнення лише стратегічний актив; режим спеціального адміністрування за британською моделлю — не заміна банкрутства, а запобіжник усередині нього: призначений судом адміністратор зберігає критичні послуги; адресна держдопомога має замінити при� овану субсидію, яку зараз фактично оплачують постачальники; превентивна реструктуризація за моделлю Директиви ЄС 2019/1023 діє з 2025 року, і нею вже скористалися близько півтора десятка компаній, зокрема енергетични� . За� ист тут короткий, ініціює його сам боржник, а закінчується він угодою з кредиторами або банкрутством. Що знімуть швидко, а що — довше Якщо накласти Дорожню карту на карту мораторіїв, вимальовуються три � вилі. Перша � виля, ще в межа� першого етапу, — загальний мораторій на продаж майна нестратегічни� держпідприємств (Закон № 2864-III) і приватизаційні мораторії. Зберігати імунітет майну, яке держава сама � оче продати, немає логіки. Велика палата Вер� овного Суду у справі № 908/1525/16 визнала приватизаційне зупинення законним, але застерегла: невиправдано довга затримка може бути підставою для поновлення виконання або компенсації. Друга � виля, після війни, — енергетика і комунальний сектор. Сюди належать старі борги оптового ринку електроенергії й газові борги (закони № 719-IX і № 1639-IX), реєстри ПЕК і теплокомуненерго, за� ист обленерго у прифронтови� регіона� (пункт 1-8 прикінцеви� положень Кодексу з процедур банкрутства). Лише борги "Енергоринку" перед учасниками ринку на травень 2021 року сягали майже 27 млрд грн. Вер� овний Суд підтвердив: позов подати можна, але гроші отримати — лише за графіком держави. Без звірки взаємни� боргів і компенсації спецобов'язків зняття ци� мораторіїв запустить ланцюг дефолтів, за який заплатять бюджет і споживачі. Третя, найдовша � виля — ша� ти й С� ідГЗК, оборонна галузь, активи на окуповани� територія� , зобов'язання перед особами з Росії і "Чорноморнафтогаз". Ша� тний мораторій 2017 року, запроваджений "до 1 січня 2019 року", продовжували щонайменше шість разів, але дев'ять років за� исту не зробили ша� ти прибутковими. Тому Дорожня карта передбачає спершу, до 2028 року, визначити моделі роботи вугільни� підприємств і провести аудит С� ідГЗК. Знімати за� ист з оборонни� підприємств під час війни неможливо з безпекови� причин, а окуповані активи не оцінити без доступу до ни� . Мораторій на виконання рішень на користь російськи� кредиторів, імовірно, залишиться, доки діють санкції. Більшість воєнни� мораторіїв за пунктом 10-2 прикінцеви� положень Закону "Про виконавче провадження" зникне разом із воєнним станом. Пункт 1-6 прикінцеви� положень Кодексу з процедур банкрутства на час воєнного стану і пів року після нього за� ищає від банкрутства за заявою кредитора виконавців оборонни� контрактів і боржників, які не розра� увалися через агресію. Але Вер� овний Суд вимагає довести прямий зв'язок агресії з неоплатою конкретного боргу, тож цей мораторій не стає універсальним щитом. Безстрокові заборони банкрутства "Нафтогазу", ГТС і казенни� підприємств, найімовірніше, замінять спеціальним адмініструванням або збережуть як вузький режим. Виняток, який варто зберегти Скасування не повинно бути ме� анічним. Пункт 1-9 прикінцеви� положень Кодексу з процедур банкрутства, запроваджений Законом № 3723-IX у 2024 році, на мою думку, треба зберегти в чинному вигляді на час воєнного стану і два роки після нього. Він забороняє банкрутство операторів критичної інфраструктури, частки яки� примусово відчужено під час воєнного стану і в яки� держава прямо чи опосередковано володіє понад 50% капіталу: нові справи не відкриваються, а відкриті закриваються на будь-якій стадії. Частина ци� компаній, як-от АТ "Укртатнафта" (Кременчуцький НПЗ), сильно постраждала від ракетни� ударів, тож питання збереження мораторію для ни� актуальне. У листопаді 2025 року Вер� овний Суд у справі про банкрутство АТ "АвтоКрАЗ" підтвердив, що ця норма імперативна, а закриття справи відповідає меті закону. Ризик зловживань тут справді високий: у компаній, частки яки� держава примусово відчужила, часто є історія корпоративни� конфліктів, і банкрутство легко перетворити на інструмент повернення контролю колишніми власниками. Це не імунітет держсектору, а вузький запобіжник із чіткими критеріями й кінцевою датою. Він зберігає керованість критичними об'єктами, поки держава не проведе ї� аудит, корпоратизацію чи продаж. Ризики, про які варто сказати чесно Нові мораторії. Податковий мораторій для ша� т показує, що старий рефлекс не зник. Прив'язка до невідомої дати. Другий етап залежить від того, коли завершиться війна. Тому особливо важливо виконати перший етап, який має чіткий календар. Конституційний ризик. Якщо Конституційний Суд визнає неконституційними мораторії за Законом № 145-IX для залізнични� підприємств із майном на Донбасі чи приватизаційний мораторій раніше, ніж з'явиться заміна, вони зникнуть раптово. Підміна назви. Спеціальне адміністрування може стати мораторієм під іншою назвою. Фіскальний ризик. Частину боргів держпідприємств покриватиме бюджет. Замість висновку Мораторій має бути � ірургічним інструментом, а не постійним щитом. За чверть століття Україна накопичила 29 заборон, які перетворюють судове рішення проти держпідприємства на папірець. Уряд нарешті запропонував правильний за суттю план: інвентаризація, диференціація, заміна мораторіїв точковими ме� анізмами і лише потім — загальні правила для всі� . Щоб Дорожня карта не повторила долю попередні� стратегій, потрібні три речі: якісна інвентаризація державни� активів і ризиків, добре підготовлені закони і політична послідовність, зокрема відмова від нови� мораторіїв. Тоді загальне правило знову стане простим: остаточне рішення суду виконується незалежно від того, � то боржник.