"Дійти до ручки": що криється за походженням вислову, розповідаємо з посиланням на "Горох".

"Дійти до ручки" – що означає вислів та звідки він походить?

Коли людина опиняється у скрутному становищі, втрачає сили або терпіння, можна почути: "Уже зовсім до ручки дійшов". Але що це за ручка? За популярною версією походження вислову ховається історія старовинної випічки.

Колись, як дехто пише, за часів Русі, калачі випікали з невеликою дугою – своєрідною ручкою, і вони були схожими на гирю. За неї тримали хлібину, коли їли на вулиці. Саму дужку нібито не споживали з міркувань гігієни: її відламували й віддавали жебракам або залишали собакам.

За однією з версій, людина, яка через голод була змушена доїдати навіть цю частину калача, опинялася на самому дні злиднів. Так і виникло образне значення вислову – дійти до крайньої скрути, опинитися у безвихідному становищі.

Звідки походить "дійти до ручки": дивіться відео

Однак із цим поясненням варто бути обережними. Історія про калачеву ручку широко переказується, але документального підтвердження саме такого походження вислову немає. У навчальному посібнику Київського національного університету імені Тараса Шевченка її також подають лише як одну з версій.

Сьогодні цей вислів уживають із негативним відтінком, коли хочуть сказати, що людина опинилася у скрутному становищі, втратила гідність або опустилася до найнижчого рівня. Він передає стан крайнього занепаду й безвиході.

Читайте також: звідки походять вислови "перемивати кістки" і "товкти воду в ступі" та які давні звичаї й традиції з ними пов’язані.

Словник "Горох" радить й інші варіанти:

• "дійти до краю",
• "дійти до скруту",
• "бути на межі",
• "скотитися",
• "зійти на пси".

Тож якщо справи зовсім кепські, можна сказати, що людина дійшла до краю або потрапила у скруту. А історію про калачеву ручку залишити як цікаву, хоча й не цілком доведену версію походження знайомого вислову.