Як пошук виходу з фінансової скрути привів Бредлі до справи всього життя – розкаже 24 Канал.

Як борода Лінкольна вдарила по бізнесу?

8 листопада 1836 року народився Мілтон Бредлі – майбутній піонер американської індустрії настільних ігор. Спочатку він працював креслярем, але згодом захопився літографією – способом друку, який дозволяв тиражувати деталізовані зображення. У 1860 році Бредлі відкрив власну справу в Спрингфілді, штат Массачусетс.

Одним із найуспішніших його товарів стали портрети кандидата в президенти Авраама Лінкольна. Бредлі підтримував політика, а в прихильному до нього Массачусетсі зображення добре продавалися. Здавалося, друкар знайшов надійне джерело прибутку. Однак на портретах Лінкольн був поголений. Коли він відростив бороду, зображення перестали відповідати його новому образу й попит упав.

Бредлі навіть пропонував покупцям повернення грошей, що завдало його справі значних збитків. Перед цим 11-річна Ґрейс Беделл написала Лінкольну листа, порадивши відростити бороду. Наскільки саме вона вплинула на його рішення, достеменно невідомо. Проте згодом політик зустрівся з дівчинкою та сказав, що дослухався до її поради.

Що він придумав замість портретів?

Бредлі потрібно було знайти новий товар, який можна виготовляти на його друкарському обладнанні. Він звернув увагу на настільні ігри, у які сам любив грати з друзями, й вирішив створити власну – просту, захопливу та повчальну. Так з'явилася The Checkered Game of Life – "Картата гра життя".

Її поле нагадувало шахівницю, а клітинки позначали різні життєві обставини. Гравці мали долати випробування, поєднуючи удачу з вибором і стратегією. Бредлі не винайшов настільні ігри з нуля, але запропонував родинам доступну розвагу з виховним змістом. На полі можна було:

• потрапити до в'язниці,
• зазнати розорення,
• просуватися до успіху й щасливої старості.

Чому в "Грі життя" не було кубиків?

Перша версія гри значно відрізнялася від сучасної. Її головною темою були моральні принципи: клітинки символізували честь, правду й поміркованість або неробство, злочин і пияцтво. Замість звичних кубиків використовували спеціальну дзигу з числами – теетотум.

Кубики асоціювалися з азартними іграми, а Бредлі прагнув запропонувати розвагу, яку батьки вважатимуть корисною для дітей. Родина могла проводити час разом і водночас обговорювати наслідки добрих та поганих учинків.

Як гра стала хітом серед родин і солдатів?

Бредлі особисто возив свою новинку до магазинів, зокрема в Нью-Йорку. Зусилля виправдалися: за даними Смітсонівського інституту, перший наклад у 45 тисяч примірників розпродали протягом року.

Та початок Громадянської війни приніс нові труднощі: продажі скоротилися. Підприємець знову пристосувався до обставин і почав випускати компактні набори для солдатів, яким потрібне було дозвілля між боями та переходами. До наборів входили:

• шахи,
• шашки,
• доміно,
• нарди,
• "Гра життя".

Вони були легкими й зручними для перенесення, тому розвагу можна було взяти із собою в дорогу. Це допомогло Бредлі знайти нових покупців і підтримати бізнес під час війни.

Перша гра Мілтона Бредлі, 1860 рік / Фото The Big Game Hunter

Що сталося з компанією Бредлі?

Компанія продовжила розвиватися й після смерті засновника у 1911 році. А в 1960-му, до її сторіччя, "Гру життя" суттєво осучаснили: замість моральних настанов на перший план вийшли професія, сім'я, автомобіль і гроші. У 1984 році Milton Bradley придбала Hasbro.

Справа, яка починалася з друку зображень, стала частиною великої іграшкової корпорації. Невдача з портретами змусила Бредлі шукати нове застосування своїм умінням та обладнанню. Він змінив напрямок бізнесу – і створив гру, історія якої триває вже понад півтора століття.