Після майже двотижневої паузи українські сили поновили масовані атаки на російську нафтопереробну галузь. Лише за один тиждень було завдано близько шести результативних ударів по ключових підприємствах, серед яких найбільший на півдні Росії Афіпський НПЗ, а також заводи у Самарській, Нижегородській та Рязанській областях.

Ізраїльський військовий журналіст Сергій Ауслендер розповів 24 Каналу, що головною зміною стала не кількість атак, а принципово новий підхід до вибору цілей на території самих підприємств.

популярні відео

Нова стратегія: параліч замість точкових ударів

Раніше удари здебільшого спрямовувалися на складні та дорогі установки, наприклад, каталітичного крекінгу, які відповідають за випуск високооктанового пального.

Однак зараз російські заводи масово переходять на випуск низькоякісного пального (стандарти Євро-2, 3, 4), тому знищення окремих високотехнологічних вузлів втратило колишню ефективність.

У відповідь українські сили почали бити по всій території заводів, прицільно знищуючи міжцехові трубопроводи.

Нафтопереробний завод – це складна система труб, якими сировина перекачується між етапами виробництва. Руйнування цих комунікацій порушує зв'язність роботи всього підприємства.

Хоча труби легше відремонтувати, ніж унікальні імпортні установки, регулярність таких ударів створює постійні проблеми та змушує росіян витрачати дорогоцінні ресурси на безперервний ремонт.

Масштаби економічних втрат

Нафтопереробка залишається економічною основою путінського режиму, і збитки від атак вже вимірюються десятками мільярдів.

За оцінками Головного управління розвідки Міноборони України (станом на кінець вересня), економічні втрати Росії сягнули 23 мільярдів доларів. Із 38 атакованих підприємств 15 були повністю зупинені, а ще 12 суттєво скоротили виробництво. На уражених заводах обсяги переробки впали більш ніж на 50%.

Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) підтверджує цю тенденцію.

У червні російські НПЗ переробляли 3,8 мільйона барелів нафти на добу – це мінімальний показник за останні 20 років і на 30% менше, ніж до початку систематичних атак. Хоча до кінця жовтня Росії вдалося частково відновити обсяги до 5 мільйонів барелів, нова листопадова хвиля ударів неминуче знову обвалить ці показники.

Окрім прямих збитків від руйнування інфраструктури, російська економіка зазнає колосальних непрямих втрат, які важко підрахувати.

Наприклад, багатогодинні черги на заправках означають, що тисячі людей випадають з економічного процесу: вони не працюють, не створюють доданої вартості і не витрачають гроші.

Крім того, перехід на низькоякісне пальне з високим вмістом сірки має відкладений руйнівний ефект – це неминуче призведе до масових поломок сучасних автомобільних двигунів по всій країні.

Країна-бензоколонка без власного бензину

Систематичне вибивання переробних потужностей вже спровокувало кризу на внутрішньому ринку Росії.

З початку року бензин у Росії подорожчав приблизно на 20%, а дизельне пальне – на 18%. Перебої з постачанням фіксувалися у 92% російських регіонів.

Щоб перекрити дефіцит пального, Росія змушена імпортувати пальне з Білорусі та Казахстану за завищеними цінами, оскільки постачальники чудово розуміють безвихідь ситуації і диктують свої умови.

Дійшло до абсурду: Росія купує індійський бензин, вироблений з російської ж нафти, і транспортує його танкерами через півсвіту до Мурманська. Логістика такого імпорту є надзвичайно дорогою і ускладнюється нестачею залізничних цистерн.

Провал дизельної угоди

На тлі внутрішньої кризи Росія спробувала реалізувати дивну схему з експорту дизельного пального до США, з якого нібито були зняті санкції.

Проте ця ініціатива зазнала повного краху. З відправлених танкерів жоден так і не розвантажився в американських портах: частина розвернулася на півдорозі, інші пішли в бік Алжиру чи Бразилії.

Причина проста – приватний ринок відмовляється купувати російське пальне.

Покупці побоюються вторинних санкцій та політичних розслідувань. У результаті ця спроба обійти обмеження обернулася лише репутаційними втратами, не принісши російському бюджету жодної користі.

Що буде далі: три сценарії

Подальший розвиток подій навколо російської нафтопереробки має кілька варіантів.

• Перший – посилення кризи: українські атаки продовжуються системно, що призведе до подальшого падіння переробки, зростання цін та колапсу логістики.
• Другий – синусоїда відновлення: ЗСУ беруть паузу, Росія частково відновлює заводи, після чого прилітають нові дрони і цикл повторюється.
• Третій – припинення ударів, що є найменш імовірним сценарієм, оскільки він прив'язаний до гіпотетичного припинення війни.

При цьому будь-які розмови про мир в обмін на території (наприклад, здачу Донецької та Луганської областей) є ілюзією.

Жоден із пропонованих проєктів не гарантує стабільного миру. Відхід українських військ з умовного Слов'янська чи Краматорська лише дасть Росії час на перегрупування, після чого вогонь поновиться.

Агресору потрібні не компроміси, а повна капітуляція, тому зупинка ударів по економічній базі Росії наразі виглядає неможливою.

Ізраїльський військовий журналіст про пробеми Росії: відео