Про це він написав у Facebook, коментуючи масштабне розслідування видання «Бабель» про діяльність комісії та публічні звинувачення на адресу керівництва банку.

«Схоже, у справі Sense Bank ми стали свідками нового жанру української політики — антикорупційного реаліті-шоу. У ньому є все: гучні звинувачення, сенсаційні викриття, регулярні ефіри, заздалегідь визначені винні та незмінний ведучий», — написав Гладишенко.

Він звернув увагу на те, що журналісти «Бабеля» зіставили заяви Железняка та голови парламентського комітету з питань фінансів Данила Гетманцева з документами банку, протоколами засідань і хронологією подій. За словами Гладишенка, перевірка показала, що далеко не всі публічні звинувачення витримують перевірку фактами.

У розслідуванні «Бабель» зазначає, що заяви депутатів, які входять до ТСК, «погано узгоджуються з фактами справи — або не узгоджуються зовсім». Автор матеріалу Гліб Гусєв проаналізував версію, за якою керівництво Національного банку нібито сприяло нелегальним операціям онлайн-казино через Сенс Банк, а також твердження про вплив на формування наглядової ради та використання банку для проведення застави за колишнього міністра енергетики Германа Галущенка.

Зокрема, журналісти перевірили свідчення колишнього голови наглядової ради банку Шевкі Аджунера, який заявляв, що не підтримував призначення Олексія Ступака головою правління, оскільки той нібито не мав лідерських якостей. Однак протоколи комітету з призначень і наглядової ради свідчать, що Аджунер підтримував кандидатуру Ступака та голосував за його призначення. У протоколах також зафіксовано, що він називав Ступака найбільш підходящим кандидатом з огляду на його навички, компетентність і розуміння викликів.

Інше твердження Аджунера стосувалося Василя Веселого, якого, за його словами, рекомендував на посаду радника наглядової ради голова НБУ Андрій Пишний і особисто представив йому в будівлі Нацбанку. Однак журналісти отримали дані системи контролю доступу НБУ і встановили, що в період між націоналізацією банку та призначенням Веселого радником він не відвідував будівлю регулятора. За даними НБУ, два його візити відбулися вже після призначення.

Окремо «Бабель» проаналізував так звані плівки Міндіча, на яких співрозмовники обговорюють кандидатури до наглядової ради Сенс Банку, використовуючи формулювання «наші» та «не наші». Журналісти зазначають, що розмова надто уривчаста, щоб однозначно встановити її зміст, а її окремі фрагменти можуть мати й інше пояснення. «Зараз немає публічних доказів того, що банк на особливих (не ринкових) умовах кредитував компанії, пов’язані з Тимуром Міндічем чи Василем Веселим», — йдеться в матеріалі.

Щодо застави за Германа Галущенка автори встановили, що Сенс Банк справді був однією з ланок у схемі її проведення, однак другорядною. За даними розслідування, через банк не проходила готівка, а версія про втручання Гладишенка та Ступака в систему автоматизації банку для проведення платежу не підтвердилася.

Журналісти також звернули увагу на можливий конфлікт інтересів у самій парламентській комісії. Зокрема, у матеріалі аналізуються записи розмов Ірини Мудрої на плівках «Форрест Гамп», де вона розповідає про двох людей, які нібито пропонували керівництву банку «кришу» в обмін на припинення публічної критики. Автори припускають, що йдеться про Давида Арахамію та Данила Гетманцева, однак наголошують, що це їхня версія, а не встановлений факт.

«Тож у справі Сенс Банку члени парламентського комітету з фінансів виступають одночасно у трьох ролях: учасника державного процесу (відбору НР), учасника парламентського контролю за цим процесом та потенційного порушника цього процесу. Це є очевидним та багатошаровим конфліктом інтересів», — зазначає «Бабель».

Коментуючи ці висновки, Гладишенко заявив про подвійні стандарти в підходах до перевірки звинувачень.

«Коли йдеться про інших — достатньо згадки на плівках, чиїхось слів або припущень, щоб публічно оголосити вирок і розповісти всій країні про чергову корупційну змову. Але щойно журналісти починають перевіряти вже його власну діяльність, виявляється, що до критики потрібно ставитися зовсім інакше», — написав він.

«До інших — презумпція винуватості, до себе — презумпція бездоганності», — підсумував Гладишенко.

Він також наголосив, що парламентська ТСК не може самостійно визначати, хто винний, а хто ні, і залишати поза увагою незручні для її членів питання.

«Якщо вже взявся розслідувати — будь готовий, що розслідуватимуть і твою роботу. Якщо вимагаєш доказів від інших — будь готовий відповідати на незручні запитання сам. Бо боротьба з корупцією — це все-таки про встановлення фактів, а не про кількість переглядів власного шоу», — заявив він.

Повний текст розслідування «Бабеля«.