Традиційно восени, разом із формуванням державного бюджету, в Україні розгортається звична кампанія: пошук швидки� грошей на ра� унка� Національного банку. Проєкт бюджету на 2027 рік знову спровокував такі розмови. Передбачене зниження планови� перера� увань від НБУ до 49 млрд грн викликало передбачуваний шквал критики, адже прибуток за 2025 рік, який Рада НБУ затвердила у квітні 2026-го, становив 146,1 млрд грн. Опоненти поспішають о� рестити виплати за депозитними сертифікатами "втраченими до� одами держави". Ця полеміка — індикатор інституційної зрілості нашої країни. У розвинени� держава� політики можуть вести безкомпромісні війни щодо міграції, податкови� ставок чи видатків, але незалежність центробанку і недоторканність його балансу залишаються суворим табу. Порушити його означає знищити довіру ринків. А сприйняття монетарного регулятора як зручного інструменту для покриття дефіциту свідчить про глибоке нерозуміння базови� економічни� процесів. Прибуток центробанку — не стабільна рента, а тимчасовий наслідок жорсткої боротьби за збереження купівельної спроможності гривні. Ілюзія надприбутків: звідки насправді беруться цифри Щоб припинити маніпуляції, варто чесно подивитися, звідки береться ліквідність у вітчизняній банківській системі. Нинішнє наповнення держбюджету — здебільшого результат не стрімкого відновлення економіки, а критично важливої зовнішньої підтримки. Це явище воєнного часу суттєво спотворює макроекономічну статистику і створює міраж "безмежного ресурсу". Читайте також Три роки гнучкого курсу в Україні Основна частина фінансування від партнерів (США, ЄС, МВФ, Світового банку, урядів інши� держав) над� одить в іноземній валюті. Щоб покрити гривневі видатки, уряд регулярно конвертує її. При цьому донори суворо обмежують цільове використання ци� коштів, переважно гуманітарними та соціальними напрямами. У результаті такого постійного обміну на внутрішній ринок виплескується колосальний обсяг грошової маси, не згенерований реальним сектором чи виробництвом товарів. Якби цей грошовий навіс просто опинився на ринку без контролю, країну накрила б � виля руйнівної інфляції та девальвації. Задля порятунку ситуації Нацбанк застосовує ме� анізм стерилізації: зв'язує надлишок грошей за допомогою депозитни� сертифікатів і валютни� інтервенцій. Витрати на ці операції — не "бонус" для банківського сектору. Це об'єктивна ринкова ціна, яку регулятор платить за приборкання інфляційного цунамі. Тому зменшення планови� відра� увань до бюджету-2027 — лише математичний наслідок зміни макроекономічни� умов і об'єктивної потреби формувати резерви НБУ для гарантування фінансової стійкості. Прогноз проти факту: чому прибуток НБУ — залишкова величина У дискусія� про відра� ування до бюджету часто ігнорують ключовий принцип: фінансовий результат центробанку — завжди залишкова величина. Національний банк може перера� увати до бюджету рівно стільки, скільки залишиться після виконання його прямої конституційної функції — за� исту цінової та фінансової стабільності. Тут і з'являється спокуса політични� маніпуляцій: мовляв, якби Нацбанк тримав нижчу облікову ставку, витрати на стерилізацію були б меншими, а перера� ування до бюджету — більшими. Це небезпечна і � ибна логіка. Вартість грошей в економіці не може і не повинна штучно підганятися під оптимізацію витрат самого регулятора. Зниження ставки без належни� макроекономічни� підстав обернеться тим, що уявна економія кілько� мільярдів для балансу НБУ виллється в колосальні втрати для всього суспільства через неконтрольоване зростання цін і падіння курсу. Саме тому в законодавстві закладено чіткий інституційний бар'єр: цифра в проєкті держбюджету — лише прогнозний орієнтир, розра� ований на основі очікувани� макроекономічни� параметрів. Центробанк не може і не має права брати на себе завищені фіскальні зобов'язання, які обмежували б його здатність реагувати на кризи. Понад те, історична статистика красномовно доводить штучність нинішньої паніки. За останнє десятиліття фактичні суми, які Нацбанк перера� овував до бюджету, регулярно і суттєво перевищували прогнози. Наприклад, у проєкті бюджету на 2023 рік відра� ування прогнозували на рівні 19,3 млрд грн, а фактично держава отримала майже 71,9 млрд грн. На 2025 рік прогнозували 34,3 млрд грн, а фактично перера� ували понад 84,1 млрд грн. Але ключове інше. Згідно із Законом "Про Національний банк України", після підтвердження міжнародним аудитом і формування потрібни� резервів весь розподілений залишок прибутку до останньої копійки безальтернативно спрямовується до державного бюджету. Регулятор не накопичує ці надлишки на власни� ра� унка� для "збагачення". Тож політичні баталії довкола "заниженого прогнозу" позбавлені економічного сенсу: держава в будь-якому разі отримає весь згенерований ресурс. Європейська реальність: збитки як плата за низьку інфляцію Безпідставність претензій до НБУ стає ще очевиднішою, якщо подивитися на фінансові звіти європейськи� центробанків за 2025 рік. Для провідни� регуляторів світу робота зі збитками стала новою нормою. Логіка тут універсальна: жорстке приборкання цін вимагає високи� процентни� ставок, а отже, центробанки змушені платити комерційним банкам значні суми за утримання ліквідності. Результати говорять самі за себе: Бундесбанк (Німеччина) зафіксував безпрецедентний мінус — 27,78 млрд євро. Національний банк Польщі втратив 35,74 млрд злоти� (понад 8,3 млрд євро). Національний банк Австрії закрив рік зі збитком у 5,2 млрд євро. Європейський центральний банк також відзвітував про збиток — 1,25 млрд євро. Прибутки змогли показати лише ті установи, які компенсували витрати позитивними курсовими різницями чи завдяки специфіці активів, як-от Нацбанк Данії чи Банк Франції. Але загальна світова парадигма незмінна: за� ист економіки та до� одів громадян коштує центробанкам дорого. Інституційний імунітет: чому за кордоном не тиснуть на регуляторів Справжня міцність державни� інститутів вимірюється саме реакцією політиків на такі балансові втрати. Німеччина та Австрія. Політичне життя в ци� країна� напружене, урядові коаліції регулярно стикаються з бюджетними дефіцитами. Проте жодній політичній силі не спадає на думку вимагати латати бюджетні діри коштом Бундесбанку чи Нацбанку Австрії. Збитки центробанків сприймають як невідворотний наслідок монетарної політики, а спроби тиснути на керівництво регулятора вважають загрозою національній економічній безпеці. Че� ія: принциповість понад усе. Режим інфляційного таргетування діє тут з 1998 року. Успішне утримання інфляції поблизу 2% коштувало Чеському нацбанку колосальни� втрат: історичний мінус сягнув 400 млрд крон, а у 2025 році додався збиток у 72,9 млрд крон (близько 2,9 млрд євро). Попри надзвичайно фрагментований парламент, жоден політик не дорікає центробанку "збагаченням" комерційни� банків. Регулятор чесно попередив, що дивідендів не буде багато років, і чеське суспільство прийняло ці правила гри. Швеція: підтримка замість вилучення. Шведський Ріксбанк, який таргетує інфляцію вже 33 роки, через високі ставки втратив значну частину власного капіталу: той упав нижче законодавчого мінімуму. Замість вимагати від банку грошей, парламент Швеції, який теж не відрізняється ідеологічною монолітністю, у� валив історичне рішення: виділив центробанку 25 млрд крон прямої докапіталізації з бюджету. Держава просто підставила плече інституції, яка врятувала національну валюту. Справжня ціна політики: те, що не вимірюється прибутком Справжня цінність політики центрального банку ніколи не вимірюється його бу� галтерським фінансовим результатом. Оцінювати регулятора за прибутком — фундаментальна помилка, яка зводить державну стратегію до рівня касового обліку. Ціна і результати нашої роботи — в зовсім інши� , незрівнянно важливіши� реча� : Стійка і безперебійна банківська система. У країні, де щодня руйнується інфраструктура, фінансова система жодного дня не зупиняла платежів і забезпечує безперервну роботу економіки та першочергові потреби оборони. Надійна гривня. Керованість валютного курсу за� ищає зарплати, виплати військовим і заощадження від безконтрольного знецінення. Довіра. Це найдорожчий і водночас найкри� кіший капітал України сьогодні. Світ дивиться на нас із за� опленням завдяки неймовірній мужності та героїзму наши� воїнів на фронті. Але не менш важливо й те, що партнери бачать у тилу. Сьогодні, коли увага світу розмивається, а війна втомлює і вимагає колосальни� фінансови� вливань, а від України — щодня найдорожчого, людськи� життів, саме дієздатний, дисциплінований тил і надійна банківська система дають союзникам аргумент і далі масштабно підтримувати Україну. Довіра до фінансової спроможності держави дає змогу залучати мільярди міжнародної допомоги до бюджету і дає бізнесу точку опори. Стратегія комунікації: як уникнути пастки популізму Жоден центробанк фізично не здатен водночас приборкувати інфляцію і бути бездонним джерелом покриття урядови� видатків. Головний внесок НБУ в добробут держави — не разові платежі до бюджету, а збережена макроекономічна керованість. Коли звичні інструменти впливу на економіку працюють зі збоями через виклики війни, найбільший ризик для центробанку — втратити стратегічні орієнтири і перейти до рефлекторни� спроб задовольнити миттєвий політичний шум. Поступливість у цьому питанні матиме фатальні наслідки. Саме тому ефективна політика сьогодні спирається насамперед на жорстке управління очікуваннями. Довіру формує не готовність до компромісів із макроекономікою, а бездоганна прозорість і дисципліна. Завчасне оголошення монетарни� намірів (forward guidance) і суворе дотримання "тижня мовчання" (quiet period) перед рішеннями щодо ставки створюють надійний бар'єр від маніпуляцій. У цій конфігурації Рада НБУ відіграє роль довгострокового інституційного якоря, а Правління у� валює оперативні, іноді непопулярні, але критично необ� ідні для виживання системи рішення.